ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2015 року м. Київ К/800/44862/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014
у справі № 810/2568/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Провента" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014, позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправними дії Інспекції щодо проведення зустрічної звірки позивача; зобов'язано Інспекцію вилучити з інформаційної бази «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію, внесену на підставі акта від 25.11.2013 № 207/22-03/38379177.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що під час проведення зустрічної звірки податковим органом не було вжито необхідних заходів для встановлення місцезнаходження платника, тоді як за відсутності узгодження сум грошових зобов'язань за наслідками проведення контрольно-перевірочних заходів внесення інформації до податкових баз даних є неприпустимим.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти. Основним доводом касаційної скарги скаржником зазначено невідповідність акта про неможливість проведення зустрічної звірки ознакам акта індивідуальної дії, який може виступати предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у рамках здійснення заходів з податкового контролю для підтвердження взаємовідносин Товариства з його контрагентами у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням Інспекцією було складено акт від 25.11.2013 № 207/22-03/38379177 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.04.2013 по 31.07.2013». У цьому акті викладено висновок контролюючого органу про непідтвердженість реального здійснення операцій між позивачем та цими суб'єктами господарювання.
Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платникам податків надано право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Право на судове оскарження у розумінні цієї норми передбачає право юридичних та фізичних на звернення до суду з позовом про визнання недійсним та таким, що не породжує будь-яких правових наслідків, акта (нормативного правового акта, акта ненормативного характеру, дії чи бездіяльності) органу державної податкової служби (його посадової особи).
Наведену норму слід оцінювати у системному зв'язку з положенням статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Так, за змістом статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
В силу вимог частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Відповідно до пункту 4.4 цих Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.
Сервисы для юристов