ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/54009/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області до товариства з додатковою відповідальністю «Березівський кар'єр» про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Березівський кар'єр» на користь Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області 14235,17 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень-жовтень 2012 року.
22 серпня 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю «Березівський кар'єр» звернулося до суду із заявою про розстрочку виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Березівський кар'єр» задоволено.
Розстрочено виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року на 36 місяців з щомісячним погашенням боргу з жовтня 2014 року по серпень 2017 року включно по 395,42 грн. щомісяця, у вересні 2017 року - 395 грн..
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Березівський кар'єр» на користь Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області 14235,17 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень-жовтень 2012 року.
На виконання вказаного судового рішення представнику стягувача 30 січня 2013 року видано виконавчий лист.
11 березня 2013 року відділом Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та відповідно до статтей 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» почалися проводитись виконавчі дії по примусовому виконанню рішення.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про розстрочку виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року зазначив, що на підприємстві склалась тяжка фінансова ситуація, сума заборгованості із заробітної плати станом на 22 серпня 2014 року складала 109 тисяч грн., а тому, враховуючи обставини, які вказують на ускладнення виконання судового рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з додатковою відповідальністю «Березівський кар'єр» звернулося до суду із заявою про розстрочку виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року, посилаючись на те, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі.
В якості доказів позивачем надано інформацію, що сума заборгованості із заробітної плати станом на 22 серпня 2014 року складала 109 тисяч грн., а залишок коштів на рахунку підприємства складає 5157,51 грн..
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до неправильного висновку, розстрочивши сплату боргу у сумі 14235,17 грн. на 36 місяців, оскільки документи, наявні у матеріалах справи, не підтверджують неспроможності погасити дану суму заборгованості раніше.
Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що позивач з моменту виникнення заборгованості до звернення до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення будь-яких дій щодо погашення боргу не вчиняв.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.
Сервисы для юристов