ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2015 року м. Київ К/800/32822/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.
при секретарі Ігнатенко О.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014
у справі № 826/14942/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохотелсістем" (далі - Товариство)
до Інспкеції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - Медик В.О.,
відповідача - Гостила А.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0004802220.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено з посиланням на недоведеність Інспекцією наявності ознак складу податкового правопорушення у діях платника під час відображення у податковому обліку податкових наслідків операцій зі спірними контрагентами.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на фіктивність контрагентів платника та неподання останнім необхідних первинних документів на підтвердження сформованих даних податкового обліку за операціями зі спірними контрагентами, та наголошує на порушенні судами порядку стягнення судового збору.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндходів у м. Києві від 26.03.2013 Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Галаінтер», товариством з обмеженою відповідальністю «Архігідробуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Біармсенс», товариством з обмеженою відповідальністю «Елктропромкомплекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий ринок», товариством з обмеженою відповідальністю «Камтекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Сапро-Бест», товариством з обмеженою відповідальністю «Боніт», товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплаза», товариством з обмеженою відповідальністю «Міксагро» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, оформлену актом від 29.08.2013 № 10/26-53-22-01-21-25283536.
За наслідками цієї перевірки Інспекцією було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 460 156 грн. за основним платежем та 230 078 грн. за штрафними санкціями.
Підставою для цього нарахування став висновок податкового органу про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цими контрагентами, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за цими операціями.
На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на неподання платником під час перевірки первинних документів, складенням яких опосередковувалося виконання операцій з названими контрагентами, а також на установлені у рамках проведення оперативних заходів факти участі цих постачальників у фіктивній діяльності, яка полягала в оформленні штучного документообігу для сприяння іншим особам в одержанні недобросовісної податкової вигоди.
Досліджуючи наведені доводи податкового органу, суди попередніх інстанцій встановили, що у перевіреному періоді для провадження своєї діяльності у сфері надання готельно-ресторанних послуг Товариство придбавало у названих контрагентів товари (кондитерські вироби, предмети побутової хімії, канцелярські товари) та клінінгові послуги, послуги з хімчистки.
Відсутність у платника необхідних первинних документів по взаємовідносинам з цими постачальниками на час проведення перевірки зумовлена вилученням цих документів у позивача правоохоронними органами, що засвідчено протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 08.04.2013 (а.с.30, т.1); про це позивач повідомив Інспекцію листом від 21.08.2013 № 21-08/13.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Сервисы для юристов