ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" серпня 2015 р. м. Київ К/800/64976/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.
за участю представників сторін: позивача - Пихтін К.В.,
відповідача - Українська Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний»
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 р.
у справі № 1570/5616/2012
за позовом Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Южний»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2012 року Державне підприємство «Морський торгівельний порт «Южний» (далі - позивач ДП «МТП «Южний») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. № 0000352500.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 р., у позові відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.08.2012 р. посадова особа СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Квантор плюс», за результатами якої складено акт від 16.08.2012 р. № 96/25-0/04704790/12 та встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемним; підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 16 533,33 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. № 0000352500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 800 грн., з яких 16 533,33 грн. - сума основного платежу та 8 266,67 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з акту перевірки від 16.08.2012 р. № 96/25-0/04704790/12, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань, слугували твердження перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за надання послуги, яка контрагентом позивача - ПП «Квантор плюс» не надавалася і не могла бути надана в силу вимог договору, оскільки у контрагента позивача немає необхідних трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, відсутні основні фонди, технічний персонал та транспортні засоби для ведення господарської діяльності, крім того підприємство не знаходиться за юридичною адресою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ПП «Квантор плюс» є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Сервисы для юристов