ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2016 року м. Київ справа № 800/270/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Смоковича М. І.,
суддів: Горбатюка С. А., Сороки М. О., Стрелець Т. Г., Чумаченко Т.А.,
секретаря судового засідання: Гулової О.І.,
за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
представника відповідача: Нарольської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним і скасування рішення,
в с т а н о в и в :
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України (далі - Суд) з позовом, в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 710/0/15-16 про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва за порушенням присяги судді (далі також - Рішення від 31 березня 2016 року, Рішення).
Відповідач прийняв таке Рішення у зв'язку з неналежним ставленням судді ОСОБА_4 до службових обов'язків під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 (далі - Клопотання), яке полягає у порушеннях законодавства, що порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, безсторонності та неупередженості, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків, принижують авторитет судової влади і є підставою для внесення подання про звільнення з посади за порушення присяги.
Позивач вважає таке Рішення відповідача незаконним та просить його скасувати з посиланням на таке:
відповідач не вирішив питання про застосування строків, у межах яких до судді можуть бути застосовані наслідки дисциплінарних справ;
позивач під час прийняття судових рішень реалізував свої дискреційні повноваження, за які згідно з нормами міжнародного та національного права не може бути притягнуто до відповідальності;
Вища рада юстиції не довела наявність у позивача умислу чи грубої недбалості, що є основним елементом для встановлення складу такого проступку, як порушення присяги судді;
відповідачем перевищено свої повноваження та всупереч імперативним приписам чинного законодавства здійснено оцінку доказів матеріалів справи та переглянуто судове рішення, що належить виключно до компетенції судів вищої інстанції, а не органів, що здійснюють дисциплінарне провадження;
відповідачем не дотримано принципу заборони подвійного притягнення до відповідальності за один і той же проступок.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити.
На обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_4 працювала на посаді слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва та 4 грудня 2013 року розглянула Клопотання, яке надійшло від слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Козлова Р.О. про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заяву захисника підозрюваного, подану в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). З урахуванням усіх матеріалів Клопотання постановила відповідну ухвалу, якою задовольнила клопотання про застосування до ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання. Заяву захисника Дорошенко Н.А. в порядку статті 206 КПК України відхилила. Представник позивача зазначила, що при обранні міри запобіжного заходу слідчим суддею ОСОБА_4 було враховано наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, встановлено наявність ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, обрання запобіжного заходу здійснювалось відповідно до вимог КПК України. Крім того, в ході розгляду справи досліджувався протокол про затримання ОСОБА_5, а також інші матеріали додані до Клопотання, в результаті чого суд дійшов висновку, що даних стосовно незаконного затримання останнього у судовому засіданні не встановлено. Підозрюваний у судовому засіданні підтвердив, що він оглядався лікарями та доставлявся у лікарню, після чого був поміщений в ізолятор тимчасового тримання. Вважає, що ОСОБА_4 не порушувала присягу.
Представники позивача ОСОБА_1 підтримав такі пояснення ОСОБА_2 і також просив позов задовольнити.
Представники відповідача Ліходій О.О. та Белінська О.В. в запереченнях на позов пояснили, що за наслідками розгляду матеріалів дисциплінарної справи, відкритої за висновком Тимчасової спеціальної комісії (далі також - ТСК) від 22 квітня 2015 року, Вища рада юстиції погодилася з висновком ТСК, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_4 ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 не забезпечила повного і всебічного дослідження всіх обставин, постановила необґрунтоване судове рішення, що не відповідає нормам КПК України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини та свідчить про порушення останньою присяги судді. Представники Вищої ради юстиції вважають, що допущені суддею порушення закону свідчать про необ'єктивний та упереджений розгляд справи, порочать звання судді, що є порушенням присяги судді і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
При прийнятті Рішення від 31 березня 2016 року стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_4 Вищою радою юстиції були враховані характеристика судді, в тому числі й щодо відсутності раніше накладених дисциплінарних стягнень, та показники її роботи.
При прийнятті оскаржуваного Рішення Вища рада юстиції правильно застосувала трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, визначений у частині четвертій статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
Представники Вищої ради юстиції вважають, що немає підстав для визнання незаконним та скасування Рішення від 31 березня 2016 року про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва за порушенням присяги судді.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.
Сервисы для юристов