ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/55912/24
провадження № К/990/43838/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, постановленої у складі головуючого судді Марич Є. В., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Парінова А. Б., суддів: Беспалова О. О., Кобаля М. І.
І. Обставини справи
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила:
1.1. зобов`язати державу Україну відшкодувати за рахунок бюджетних коштів майнову шкоду, заподіяну внаслідок застосування акту, що визнаний неконституційним;
1.2. стягнути з Державного бюджету України збитки, завдані прийняттям неконституційного акту, в розмірі 2186245,72 грн, з них: матеріальна шкода - 1936245,72, моральна шкода - 250000 грн.
2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, відмовив у відкритті провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності/рішення суб`єкта владних повноважень протиправними.
Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що вимога про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди є основними та єдиними позовними вимогами, тобто не пов`язаними з протиправністю спірних дій/рішень/бездіяльності відповідача, то вирішувати даний спір в порядку адміністративного судочинства чинне законодавство забороняє.
Своєю чергою апеляційний суд також зазначив, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що звернення із цим позовом до суду фактично обумовлене виключно захистом майнових прав позивача, які було порушено застосуванням Закону, визнаного неконституційним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушені права позивача можуть бути захищені саме в порядку цивільного судочинства, незважаючи на те, що остання звільнена з посади в органах прокуратури. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.
З огляду на це, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір не є публічно-правовим у розумінні КАС України та не підсудний суду адміністративної юрисдикції.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Позивач, вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подала касаційну скаргу.
5. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи скарги зводяться до того, що у цьому спорі відповідачем є суб`єкт владних повноважень, який реалізує владні управлінські функції, а предметом спору - відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неконституційним актом (Законом № 113-IX), який призвів до незаконного припинення проходження нею публічної служби.
Стверджує, що суди попередній інстанцій безпідставно не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справах № 340/2839/20 щодо визначення підсудності та правильності визначення вимог у випадку стягнення шкоди, завданої внаслідок прийняття закону, який надалі визнаний неконституційним, а також у постанові Великої Палата Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 990/313/23, де визначено юрисдикцію спору у справі за адміністративним судом, де предметом позову є стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок застосування акту, що визнаний неконституційним.
6. Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції; підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
Сервисы для юристов