ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/18340/25
адміністративне провадження № К/990/55625/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОК» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді: Кузьмишина О.М., Ключкович В.Ю.) у справі №320/18340/25.
встановив:
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРОК» (далі - ТОВ «АЕРОК») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП), в якому просило суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 №797/ж10/31-00-07-02-01, зокрема в частині застосування суми штрафних(фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 18 407 556,64 грн.;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 25.05.2023 №00000005-1301-3100 в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що неможливість дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом зумовлено сукупністю обставин та доказів, а саме: введенням в Україні воєнного стану, який відповідно до листа Торгово-промислової палати України з 24.02.2022 є надзвичайним, невідворотним та об`єктивною обставиною для суб`єктів господарської діяльності України, ухвалами судів, які унеможливили здійснення розрахунків, умовами контрактів, державним регулювання обігу валюти. Саме сукупність обставин стала об`єктивною підставою для неможливості дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 №797/ж10/31-00-07-02-01 в частині застосування суми штрафних(фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 18 407 556,64 грн.
Закрито адміністративне провадження за позовом ТОВ «АЕРОК» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Київській області в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.05.2023 №00000005-1301-3100.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
ТОВ «АЕРОК» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2025.
ТОВ «АЕРОК» вказує підставою для касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19.09.2024 у справі №520/6236/23, від 02.07.2025 у справі №320/44802/23, від 22.05.2024 у справі № 620/14203/23, від 13.07.2023 у справі № 560/9742/22.
Судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05.12.2023 у справі № 917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Аналогічні за змістом висновки висловлювались Верховним Судом і в постановах від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18. У постановах від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 19.08.2022 у справі № 818/2429/18, від 17.06.2020 у справі № 812/677/17, від 03.09.2019 у справі № 805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.
У доводах касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою та не надав правової оцінки доказам, що підтверджують об`єктивну неможливість виконання зобов`язань через дію обставин непереборної сили (воєнний стан, арешт активів, рішення Ради національної безпеки і оборони України, націоналізація, приватизаційні процеси, сертифікат Торгово-промислової палати України тощо).
Суд першої інстанції дотримався вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та оцінив докази кожен окремо та у їх сукупності, встановивши, що неможливість дотримання граничних строків розрахунків була обумовлена не лише фактом війни, а й індивідуально визначеним ланцюгом подій: введенням воєнного стану, накладенням арештів на активи підприємства ухвалами суду, передачею активів в управління АРМА та застосуванням санкцій до бенефіціарів, що мало наслідком зупинення діяльності ТОВ «АЕРОК».
У відзиві на касаційну скаргу Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22. Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).
Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
У додаткових поясненнях ГУ ДПС у Київській області зазначає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином арешт майна позивача на території України не дозволяв нерезиденту поставити товар відповідно до договору. Також просить врахувати, що накладення арешту на корпоративні права та передачу їх в управління АРМи за своєю природою являється лише зміною бенефіціарного власника, а не зміна виконавчих органів суб`єкта господарювання. На момент здійснення господарських операцій, у позивача були наявні виконавчі органи (директор). Позивачем не надано доказів, що останній був позбавлений можливості звернутися до компетентного органу, щодо невиконання нерезидентом покладених на нього зобов`язань.
У письмових запереченнях на додаткові пояснення позивач зазначає, що оскільки юридична та фактична перешкода у виконанні Договору виникла саме на боці українського суб`єкта господарювання, Сертифікат Київської обласної Торгово-промислової палати України є належним, достатнім та єдино необхідним доказом зупинення строків розрахунків у розумінні Закону «Про валюту і валютні операції».
Звертає увагу на те, що апеляційний суд неправильно застосував положення частини 6 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Зазначена норма імперативно встановлює, що перебіг строку розрахунків та нарахування пені зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин. Зупинення відбувається в силу закону (ipso jure) при настанні обставин непереборної сили.
Той факт, що Сертифікат отримано після проведення перевірки, не спростовує того, що обставини непереборної сили об`єктивно існували в момент інкримінованого порушення.
Сервисы для юристов