ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 320/7766/24
адміністративне провадження № К/990/31493/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 320/7766/24,
за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025, постановлену суддею Дудіним С.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025, ухвалену у складі: судді-доповідача Епель О.В., суддів Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення члена КДКП від 23.08.2023 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми Андрія Моцевого;
- зобов`язати відповідача відкрити дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 10.08.2023 на заступника керівника Окружної прокуратури міст Суми Андрія Моцевого.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025, закрито провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 9901/609/18, від 18.12.2018 у справі №9901/737/18, від 18.09.2019 у справі № 9901/414/19, виходили з того, що право на оскарження рішень (актів індивідуальної дії) КДКП, які вона приймає за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурора, має лише особа, якої це рішення стосується. Водночас особи, за наслідками розгляду дисциплінарних скарг яких відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження, не набувають статусу суб`єктів дисциплінарного провадження та в силу вимог законодавства позбавлені права оскаржувати відповідні рішення КДКП до суду, оскільки вони не мають безпосереднього впливу на права, свободи та інтереси цих осіб і не порушують їх.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, позивач подав касаційну скаргу, у якій вимагає вказані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що Закон України «Про прокуратуру» обмежує право ініціатора дисциплінарного провадження стосовно прокурора на оскарження рішень КДКП за наслідками вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження.
Позивач доводив, що, виходячи з положень частин першої, другої статті 55, статті 64 Конституції України право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується і не може бути обмежене.
Зміст цих гарантій розкрито в Рішеннях Конституційного Суду України № 6-зп від 25.11.1997 та № 9-зп від 25.12.1997, відповідно до яких частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Ні стаття 55 Конституції України, ні Глава 31-А Цивільного процесуального кодексу України не визначають, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлюють принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність. Тим самим створено механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Звідси випливає, що Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод.
Посилаючись на ці та інші Рішення Конституційного Суду України, позивач доводив, що Конституція України гарантує можливість оскарження будь-яких рішень суб`єктів владних повноважень, у тому числі й рішень КДКП про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора.
Позивач також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності в нього порушеного права чи інтересу у зв`язку з відмовою КДКП відкрити дисциплінарне провадження за його скаргою.
За доводами позивача, його порушеним інтересом є відкриття КДКП дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою від 10.10.2023 стосовно прокурора Окружної прокуратури міста Суми Андрія Моцевого, і жоден суд чи суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями вирішувати, які інтереси позивач має, чи не має. Таке право належить виключно позивачу як носієві відповідного інтересу.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
Указана касаційна скарга надійшла на адресу Суду 24.07.2025.
Сервисы для юристов