ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 140/11335/24
адміністративне провадження № К/990/9272/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 140/11335/24,
за позовом ОСОБА_1 до Луцького міськрайонного суду Волинської області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ліпкевичем Іваном Володимировичем, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, постановлену у складі судді Ксензюка А.Я., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Кузьмича С.М., суддів: Гудими Л.Я., Качмара В.Я.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. 09.10.2024 ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним наказ Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2024 №27/02-05 щодо встановлення надбавки за вислугу років на державній службі начальнику відділу забезпечення розгляду цивільних справ і справ адміністративного судочинства Луцького міськрайонного суду Волинської області на 2024 рік (з 25.01.2024);
- скасувати наказ Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.02.2024 №27/02-05 щодо начальника відділу забезпечення розгляду цивільних справ і справ адміністративного судочинства Луцького міськрайонного суду Волинської області;
- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 11.05.2023 № 79/02-05 з 25.01.2024.
2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 позовну заяву позивачки залишено без руху, у зв`язку з пропуском нею строку звернення до суду та надано строк для усунення недоліків.
3. Від позивачки надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду.
4. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025, позовну заяву повернуто позивачці на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
5. Постановляючи цю ухвалу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка пропустила місячний строк звернення до суду з цим адміністративним позовом та не навела поважних причин його пропуску.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця указує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
8. За позицією позивачки, до 19.07.2022, тобто до внесення змін Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), норми КЗпП України не обмежували будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,
9. Позивачка доводила, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки причинам пропуску строку її звернення до суду, що зазначені в адміністративному позові та в клопотанні про поновлення строків звернення до суду. Вона зазначила, що є одинокою матір`ю, яка самостійно виховує неповнолітнього сина без підтримки батька. Позивачка працює в Луцькому міськрайонному суді Волинської області з 09:00 год до 18:00 год, а у вільний від роботи час займається вихованням сина, допомагає йому з навчанням і супроводжує на тренування з тхеквандо. У період з лютого по травень 2024 року позивачка брала відпустки через недостатню кількість часу для виховання сина. Додатково вона вказує на обставини, що ускладнювали своєчасне звернення до суду, а саме: воєнний стан і затяжні повітряні тривоги.
10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям: Смоковичу М.І., Мацедонській В.Е.
11. Ухвалою Суду від 19.03.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
12. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сервисы для юристов