Постанова ВАСУ від 18.12.2025 року у справі №420/31911/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 420/31911/23

адміністративне провадження № К/990/812/25, № К/990/2358/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Хеві Машінері» і Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024, ухвалену колегією суддів у складі Федусика А. Г., Бойка А. В., Шевчук О. А., у справі № 420/31911/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобайл Хеві Машінері» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобайл Хеві Машінері» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2023 № 17138/15-32-07-07-23, яким нарахована пеня за порушення строку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 8980221,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що протягом карантину, який тривав на час спірних правовідносин, було встановлено мораторій, згідно з яким платникам податків не нараховувалася пеня, а нарахована, але не сплачена пеня підлягала списанню.

Крім того, покликався на те, що податковий орган не врахував наявність форс-мажорних обставин при введенні воєнного стану, про що свідчить лист Торгово-промислової палати України і такий лист, незважаючи на відсутність відповідного сертифікату (довідки), виданої безпосередньо позивачу, на думку позивача, є достатнім доказом на підтвердження надзвичайних обставин.

Також позивач зазначив, що придбання товару у нерезидента здійснювалося виключно з метою виконання договірних зобов`язань перед іншою особою-резидентом за договором поставки. Імпорт товару був погоджений на умовах DAP, за якими доставка товару до визначеного місця призначення покладалася на продавця-нерезидента, однак у зв`язку із запровадженням воєнного стану умови поставки були змінені на EXW, що передбачало передачу товару без обов`язку продавця забезпечувати його доставку. Відповідні зміни були внесені також до договорів між позивачем та покупцем товару-резидентом.

Позивач акцентує увагу на наявності первинних документів, які підтверджують фактичну передачу товару від продавця-нерезидента позивачеві та, у подальшому, від позивача до покупця-резидента, при цьому передача товару відбулася за межами митної території України. За твердженням позивача, за таких обставин мала місце операція з імпорту товару без його ввезення на митну територію України, що не заборонено законодавством, а відтак відсутні підстави для застосування до нього фінансової відповідальності.

Також позивач зазначає, що покупець використовує відповідний товар у господарській діяльності за межами митної території України, зокрема шляхом передачі його в оренду, що підтверджується відповідним договором.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.04.2024 позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення у повному обсязі.

Суд першої інстанції посилався на те, що відповідач безпідставно не застосував до спірних правовідносин абзац одинадцятий пункту 52-1 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з яким за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

У зв`язку з цим суд першої інстанції виснував, що нарахування контролюючим органом пені за порушення валютного законодавства у період дії мораторію на застосування штрафних санкцій є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

При цьому суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивача на форс-мажорні обставини, зазначивши, що наявність таких обставин має підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, тоді як позивач такого сертифіката не надав, обмежившись посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, який, на переконання суду, не є належним доказом настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.

Місцевий суд також критично оцінив доводи позивача щодо завершення імпортної операції без увезення товару на митну територію України. Суд зазначив, що ані під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, ані під час адміністративного оскарження висновків акта перевірки позивач не надав контролюючому органу документів, які б підтверджували використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод) чи інших документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть вважатися договором.

Крім цього, суд зауважив, що відповідні документи мають подаватися платником до банківської установи, яка ухвалює рішення про завершення валютного нагляду, однак такі дії позивачем вчинені не були.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.12.2024 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2023 року № 17138/15-32-07-07-23 в частині пені у розмірі 722 130,58 грн.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу ХХ ПК України.

Апеляційний суд зазначив, що норми ПК України норми не поширюються на застосування пені, передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у тому числі у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення з підстав неправомірності застосування пені у період дії карантину є необґрунтованими.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо завершення імпортної операції без увезення товару на митну територію України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки під час проведення перевірки позивач був зобов`язаний надати всі необхідні документи, однак цього не зробив, попри те, що, за висновком суду, такі документи перебували у його розпорядженні.

Водночас, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач надав висновок Торгово-промислової палати України від 15.11.2024 № 2627/12, яким підтверджено унеможливлення виконання обов`язку резидента за зовнішньоекономічним контрактом щодо завершення розрахункових операцій з імпорту товару у встановлені граничні строки у зв`язку з дією форс-мажорних обставин.