ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/10761/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до військової частини А-1494 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,-
в с т а н о в и в :
У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 3619,88 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2013 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача і стягнуто грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 3619,88 грн.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій прокуратурі Житомирського гарнізону і перебував на грошовому та матеріальному забезпеченні у військовій частині А-1494.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №601 від 26.07.2012 року позивача звільнено з військової служби в запас відповідно до п. "г" ч. 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів).
Наказом військового прокурора Житомирського гарнізону №131 від 14.08.2012 року позивача виключено із списків особового складу військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону України та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Житомирського ОМВК.
Відповідно до довідки-розрахунку №20 від 27.08.2012 року, виданої військовою частиною А-1494, розмір грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, становить 3619,88 грн.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444.
Однак такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим з огляду на наступне.
Частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону №2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення позивача із заявою стосовно отримання грошової компенсації замість речового майна діючий Закон №2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону №2011-XII.
Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (№ 21-38а13).
З огляду на викладене судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову не відповідають нормам матеріального права та правовій позиції Верховного Суду України у цій категорії справ.
Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Сервисы для юристов