ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 560/1837/21
адміністративне провадження № К/990/26125/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року (суддя Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Полотнянко Ю.П.) у справі №560/1837/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кам`янець-Подільське управління державної казначейської служби України Хмельницької області, Міністерство фінансів України до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кам`янець-Подільська міська рада про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", в якому просило стягнути з відповідача прострочену заборгованість за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 45676929,01грн.
Позов мотивовано тим, що за умовами договору про субкредитування №13010-05/102 про використання позики, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (діючим в якості виконавця від імені Фонду чистих технологій) (Угода про позику "Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України" №8387-ЦА від 26 травня 2014 року Міністерство фінансів України 15 листопада 2019 року надіслало відповідачу лист щодо про необхідності сплати за вказаним Договором на 15 грудня 2019 року 755041,60 дол та 1712353,34 грн відповідно до розрахунку суми до сплати за період з 16 червня 2019 року по 15 грудня 2019 року. Листом від 20 травня 2020 року Міністерство фінансів України повідомило відповідача про необхідність сплати до 15 червня 2020 року 768045,89 дол. в національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу та 2005538,42 грн пені. Відповідно до листа Кам`янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області від 25 вересня 2020 року відповідач 15 червня 2020 року до державного бюджету перерахував кошти в сумі 870607,70 грн в рахунок повернення відсотків за ККДБ 24110200, а також в сумі 19292,30 грн в рахунок повернення плати за надання гарантій за ККДБ 24110100. 14 липня 2020 року сплачена пеня в сумі 57,44 грн по ККДБ 21081000. У зв`язку із виникненням у відповідача заборгованості в межах Договору №13010-05/102 строком сплати 15 грудня 2019 року та 15 червня 2020 року, Кам`янець-Подільське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області надіслало подання від 25 вересня 2020 року №214, №215, №216, №217 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 45676929,01 грн по договору про субкредитування № 13010-05/102 від 20 листопада 2014 року, на підставі яких позивач звернувся до суду із позовом щодо стягнення вказаної суми.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позов задовольнив. Стягнув з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" прострочену заборгованість за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 45676929,01грн.
Здійснюючи висновок про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт отримання відповідачем від Міністерства фінансів України, відповідно до договору про субкредитування від 20 листопада 2014 року №13010-05/102 коштів в порядку рекредитування у розмірі 13361000,00 дол. США та факт невиконання договору в частині сплати до державного бюджету коштів в сумі 755041,6 до США, в тому числі 551026,22 дол США основного боргу, 203294,48 дол США відсотків банку та 720 дол США відсотків за надання гарантій (на 15 грудня 2019 року) та терміном сплати 15 червня 2020 року коштів в сумі 767320,41 дол США, в тому числі 594656,07 дол США основного боргу, 172664,34 дол США відсотків банку та пені в сумі 3717891 76 грн.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з висновками, що cформував суд першої інстанції, а також додатково врахував висновок експерта Харківського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України Іванової О.В. №СЕ-19/121-24/21596-ЕК від 31 травня 2025 року про надання додаткових матеріалів під час проведення судової земельно-технічної експертизи у справі №560/1837/21, за висновками якого підтвердити розмір заборгованості за договором про субкредитування №13010-05/102 від 20 листопада 2014 року, вказаний у поданні Кам"янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області не надається можливим.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач (Комунальне підприємство «Міськтепловоденергія») подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, з покликанням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26 травня 2021 року у справі №560/2102/20, від 21 січня 2021 року у справі №320/1974/19, зазначив, що належними доказами існування і розміру боргу за бюджетною позикою можуть бути лише первинні бухгалтерські документи, належним чином оформлені. Верховний Суд у цих рішеннях прямо зазначив, що наявні у справі подання Казначейства самі по собі не доводять факту боргу, оскільки носять лише інформаційний характер. Подання органу Казначейства не є належним доказом наявності чи відсутності заборгованості, а також не встановлює її розмір. Як наголошував Верховний Суд, такі подання мають лише обліково-інформативний характер, тоді як для встановлення боргу потрібні первинні документи бухгалтерського обліку (фінансової звітності).
З-поміж іншого, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що Державна казначейська служба України діяла поза межами наданих їй законом повноважень, самовільно нарахувавши пеню за договором субкредитування та ініціювавши примусове стягнення такої пені через податкові органи. Згідно з пунктами 10, 12 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 (далі - Порядок №174), пеня на прострочену заборгованість за кредитами (залученими державою) нараховується саме Міністерством фінансів України, тоді як територіальні органи Казначейства уповноважені нараховувати пеню лише на заборгованість за бюджетними позичками чи фінансовою допомогою.
Деталізуючи підстави подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник обґрунтовує відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування Порядку №174 до спірних правовідносин, зокрема, на зобов`язання за договорами субкредитування, укладеними після 1998 року (зокрема у 2014 році).
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує про порушення норм процесуального права, яке позивач вбачає в тому, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази.
З погляду представника відповідача, апеляційний суд, зокрема, розглянув справу за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання. За позицією, наведеною в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції порушив базовий принцип судочинства, а саме доступ до правосуддя учасником справи, змагальність сторін, право на захист відповідача.
Як пояснює представник Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» в касаційній скарзі, апеляційний розгляд справи відбувся за відсутності представника відповідача, якого не було фактично допущено до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Зазначає, що відповідач своєчасно подав клопотання про участь у засіданні 29 травня 2025 року через систему «ВКЗ» (відеоконференцзв`язок) поза межами суду, яке було задоволене судом. Однак у день засідання секретар суду зробив запрошення лише представнику позивача, а представника відповідача не було запрошено до участі у конференції. Відповідач (його представник) авторизувався в системі «ВКЗ» і очікував підключення, проте так і не отримав доступу до відеоконференції, про що свідчать технічні записи. Листом Державного підприємства «Інформаційні судові системи» №2939_7_11-30-25 від 03 червня 2025 року офіційно підтверджено відсутність запрошення представника відповідача на відеоконференцію 29 травня 2025 року - цей документ було надано суду апеляційної інстанції одразу після його отримання разом з клопотанням про повернення до розгляду по суті. Незважаючи на це, апеляційний суд проігнорував подане клопотання, а у тексті рішення зазначив, що сторони були належним чином повідомлені, і провів розгляд фактично без участі відповідача.
В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу позивач (Головне управління ДПС у Хмельницькій області) просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як законні і обґрунтовані.
Міністерство фінансів України у письмові відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвалою від 30 червня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року з метою перевірки доводів Комунального підприємства «Міськтепловоденергія».
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на порушені в касаційній скарзі питання, які поставлені перед судом касаційної інстанції, першочерговим є перевірка дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки підтвердження таких доводів відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
З матеріалів справи встановлено, що Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 серпня 2023 року позов задовольнив. Стягнув з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" прострочену заборгованість за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 45676929,01 грн.
Сервисы для юристов