Постанова ВАСУ від 18.08.2026 року у справі №240/24118/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 240/24118/25

адміністративне провадження № К/990/3062/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Кашпур О.В.,

перевіривши касаційну скаргу адвокатки Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (суддя Окис Т. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року (головуючий суддя Капустинський М. М., судді: Сапальова Т. В., Шидловський В. Б.) у справі № 240/24118/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення нарахування та виплати складових грошового забезпечення з 30 вересня по 05 листопада 2022 року, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, у якому проводяться такі виплати, та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року визнано неповажними наведені підстави для поновлення строку та у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Надано позивачу строк для усунення недоліків 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснено, що в разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.

3. Суд першої інстанції зазначив, що після переведення до нового місця несення військової служби 05 листопада 2022 року позивач лише у вересні 2024 року подав запит до відповідача про виплату спірних сум, а з позовом звернувся тільки у жовтні 2025 року. Тобто, через майже 10 місяців після переведення позивач почав вчиняти активні дії щодо нарахування та виплати належного йому грошового забезпечення. До вказаної дати позивач не вчиняв дій щодо реалізації свого права на отримання зазначеної вище інформації щодо виплаченого грошового забезпечення. При цьому позивач не зазначає будь-яких причин, що перешкоджали йому вчинити такі дії. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах установленого тримісячного строку. Отже, заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

4. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 жовтня 2025 року визнав неповажними наведені підстави для поновлення строку та у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовив.

Продовжив позивачу строк для усунення визначених в ухвалі суду від 20 жовтня 2025 року недоліків на п`ять днів з дати отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснив, що в разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.

5. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.

6. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 у вказаній частині особі, яка її подала, Житомирський окружний адміністративний суд указав, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, розмір якого щомісяця відомий особі, що його отримує. Отримуючи таке забезпечення у неналежному, на думку особи, розмірі, вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не наслідком об`єктивно існуючих обставин, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

7. Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах установленого тримісячного строку.

8. Отже, Житомирський окружний адміністративний суд дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для повернення позовної заяви позивачеві.

9. Залишаючи без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки позовна заява в частині позовних вимог подана з пропуском строку звернення до суду, при цьому позивачем не наведено доводів та їх документального підтвердження, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом у відповідній частині за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, то наявні правові підстави, передбачені частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

10. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, адвокатка Єрьоміна В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що повернення позовної заяви на підставі начебто формального пропуску строку, без врахування реальної дати отримання інформації про порушення, є непропорційним обмеженням права позивача на доступ до суду. Це суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Скорик проти України» (заява №29806/20), де суд наголосив, що право на справедливий суд не може нівелюватися формалізмом.

11. Скаржниця також послалась на те, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови не взяв до уваги позицію Великої палати Конституційного Суду України, яка 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).