ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2026 року
м. Київ
справа № 380/3691/25
адміністративне провадження № К/990/13943/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (судді: Гінда О.М., Заверуха О.Б., Мандзій О.П.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2024 року № 48044/13-01-07-09.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року вказаний позов було задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати означену вище постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як підставу касаційного оскарження позивач вказав застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що він надав усі необхідні первинні документи, які підтверджують облік та походження товару, зокрема договір комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, акти приймання-передачі товарів та форму ведення обліку товарних запасів.
Скаржник зазначає, що вказаний пакет документів є належним підтвердженням обліку товарних запасів, що узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 380/6314/24, де Суд підтвердив, що договір комісії та акти приймання-передачі до нього є достатніми первинними документами для ідентифікації товарів. У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що ненадання банківських виписок щодо комісійної винагороди не є доказом відсутності обліку товарів і не має значення для вирішення спору.
Крім того, позивач посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 18 червня 2025 року у справі № 280/2502/24, згідно з якими вимога податкового органу надати документи на підтвердження транспортування або внутрішнього переміщення товарних запасів (накладні, рахунки-фактури) є необґрунтованою, якщо ці товари вже належним чином обліковані за місцем реалізації на підставі наданих первинних документів. Скаржник акцентує, що надані ним договори та акти містять усі обов`язкові реквізити, передбачені Порядком № 496, що дозволяють повною мірою ідентифікувати постачальника, отримувача, дату операції, найменування, кількість та вартість кожної одиниці товару.
Окремо в касаційній скарзі акцентується увага на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, де зазначено, що диспозиція статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) передбачає фінансову санкцію за ненадання документів, які підтверджують облік, проте наявність таких документів, наданих під час перевірки, повністю спростовує склад правопорушення. Позивач наполягає, що оскільки всі первинні документи були надані перевіряючим, склад об`єктивної сторони порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР повністю відсутній.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, наполягаючи на тому, що ФОП ОСОБА_1 не було підтверджено належний облік товарів, які знаходилися у місці продажу станом на момент початку проведення фактичної перевірки.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 04.09.2024 року по13.09.2024 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області відповідно до наказу від 04.09.2024 № 2675-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 04.09.2024 № 5024, № 5025 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб`єкту господарської діяльності - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за наслідками якої складено Акт від 13.09.2024 року №16260/09/15/ РРО/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку. Підставою для такого висновку слугував факт реалізації ФОП ОСОБА_1 ноутбука MacBook Air 15, згідно фіскального чека ФН Ad2AAX5oyvQ на суму 41450,00 грн, щодо якого у місці продажу були відсутні відомості щодо походження такого товару.
При цьому, на вимогу контролюючого органу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» представником позивача були надані такі документи: договір комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії, форму обліку товарних запасів, договори про співпрацю, договір суборенди нежитлового приміщення. Ці ж документи 04.09.2024 року були додатково направлені поштою на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
За результатами такої перевірки ГУ ДПС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «від 07.11.2024 № 48044/13-01-07-09, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 867 338, 00 грн.
Вважаючи означене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень. Суд встановив, що на вимогу контролюючого органу позивачем безпосередньо під час перевірки та поштою були надані всі необхідні документи: договір комісії від 02 вересня 2024 року № ГА-02.09.2024-ШР, акти приймання-передачі товарів до нього та форма ведення обліку товарних запасів. Ці документи, на переконання суду, повною мірою ідентифікують постачальника (комітента), отримувача (комісіонера), дату проведення операції, а також найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару.
Суд першої інстанції підкреслив, що надані позивачем документи є належними та достатніми первинними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації. Водночас контролюючий орган, ігноруючи ці докази, не зазначив в акті перевірки жодних обґрунтованих причин їх неврахування та не вказав, які саме конкретні інші документи позивач мав надати. Суд також критично оцінив доводи податкового органу щодо ненадання звіту комісіонера та банківських виписок, зауваживши, що за умовами договору комісії строк подання звіту та перерахунку коштів на момент перевірки ще не настав, оскільки перевірка проводилася лише через кілька днів після укладення договору.
Апеляційний суд дійшов протилежного висновку по суті спору та зазначив про те, що позивач не надав контролюючому органу на початок перевірки необхідних документів, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходилися в місці продажу. Суд підкреслив, що обов`язок надати такі документи виникає саме на початок перевірки. За висновком апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, що є законною підставою для застосування штрафних санкцій за статтею 20 цього ж Закону.
Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Сервисы для юристов