ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/40352/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Сороки М.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 18.05.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області про визнання відмови у призначенні та виплаті пенсії неправомірною та зобов'язання її призначити та виплачувати,
в с т а н о в и л а:
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Новокаховського міського суду Херсонської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області про визнання відмови у призначенні та виплаті пенсії неправомірною та зобов'язання її призначити та виплачувати.
Постановою Новокаховського міського суду Херсонської області від 18.05.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_2 Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області призначити з 02.04.2012 року пенсію ОСОБА_2 в зв`язку з роботою в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області було залишено без задоволення, а постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 18.05.2012 року - без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що стаж роботи ОСОБА_2 в районах Крайньої Півночі складає 14 років 10 місяців 8 днів.
06.12.2011 року ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного Фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 1 Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року.
Листом від 15.12.2011 року управління Пенсійного Фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області роз'яснило ОСОБА_2, що зменшення пенсійного віку пропорційно відпрацьованому стажу роботи в місцевостях районів Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, чинним пенсійним законодавством України не передбачено, а стажу роботи у зазначених місцевостях, який, вона має, недостатньо для призначення пенсії до досягнення 50 років.
Із заявою про призначення пенсії та документами для визначення цього права зі зменшенням пенсійного віку у встановленому законом порядку позивачка звернулась до управління Пенсійного Фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області 02.04.2012 року та отримала відмову.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку згідно пункту 3 статті 1 Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року, а також статті 28 Закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації».
Однак з таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Згідно із частиною 6 статті 6 Угоди про гарантії прав держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, укладеної між Україною та Росією, для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та вислугу років, громадянам держав - учасниць угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також за час на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, укладеної 15.01.1993 року, громадяни держав, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Громадянам держав, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.
У випадках, коли законодавством однієї з держав, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї держави.
Згідно із статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, при призначенні пенсії у відповідності зі статтею 1 цієї Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991 року.
У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації.
Сервисы для юристов