ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2017 року м. Київ К/800/7775/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І., секретар судового засідання Малина Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 1 групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії з 21 жовтня 2014 року, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30 жовтня 2015 року № 47; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення позивачу, як інваліду 1 групи, одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, які мали місце в період виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, як інваліду 1 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з 21 жовтня 2014 року, оформлену протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30 жовтня 2015 року № 47. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_4, як інваліду І групи, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що виплата одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання або одержаного каліцтва, яке мало місце в період її проходження, передбачена лише з 01 січня 2007 року, в той час, як ОСОБА_4 звільнений з військової служби 10 травня 2006 року, у зв'язку з чим, відсутні підстави для розгляду поданих ним документів. При цьому вказує, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_4 від 23 червня 2015 року про призначення одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, втрутилися в діяльність Міністерства оборони України як суб'єкта владних повноважень та підмінили його в частині реалізації ним власних повноважень щодо прийняття таких рішень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу на території Республіки Афганістан у складі в/ч п.п. 46357 у період з 01 березня 1980 року по 14 вересня 1981 року. Під час бойових дій позивач отримав вогнепальне осколкове поранення голови та кінцівок, контузію головного мозку (в 1980 році).
21 жовтня 2014 року Житомирською обласною МСЕК № 2 позивачу була встановлена безтерміново перша "Б" група інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
03 червня 2015 року з метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв'язку з встановленням 1 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_4 звернувся до військового комісара Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату з відповідною заявою та надав необхідні документи, які були направлені до Міністерства оборони України.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №47 від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_4 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що на день звільнення позивача з військової служби не існувало правової норми щодо виплати компенсаційних сум, державного обов'язкового особистого страхування чи виплати одноразової грошової допомоги.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, оскільки інвалідність настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. При цьому вказали, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_4, як інваліду 1 групи, одноразової грошової допомоги відповідно до вказаного Порядку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку № 975).
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок захворювання, отриманого ним під час виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_4, як інваліду 1 групи, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Сервисы для юристов