ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 420/7065/24
адміністративне провадження № К/990/1557/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/7065/24
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, прийняте у складі головуючого судді Хурси О.О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між додатковою винагородою у розмірі 100 000,00 грн та 30 000,00 грн за період з 01.03.2023 до 17.01.2024 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремий батальйон територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України, яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_4 ) та у період з 01.03.2023 до 17.01.2024 виконувала завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Зазначає, що враховуючи фактичні обставини участі бойових підрозділів НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 бригади у виконанні бойових завдань на лінії безпосереднього зіткнення з противником та на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", мала здійснюється з розрахунку 100 000,00 гривень (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у таких умовах). Однак додаткова винагорода за період з 01.03.2023 по 17.01.2024 нарахована та виплачена позивачці не в повному обсязі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що саме лише факт виконання позивачкою службових обов`язків у складі військової частини НОМЕР_1 без доказів безпосередньої її участі у бойових діях або залучення її до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
5. Також суд апеляційної інстанції урахував, що в період з 01 лютого по 25 лютого 2023 року, з 01 квітня по 30 квітня 2023 року, з 01 травня по 31 травня 2023 року, з 01 серпня по 31 серпня 2023 року, з 01 жовтня по 31 жовтня 2023 року, з 01 листопада по 30 листопада 2023 року, з 01 грудня по 31 грудня 2023 року м. Херсон Херсонської міської територіальної громади наказами Головнокомандувача Збройних Сил України не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
7. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, позивач посилається на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України касатор вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували частину четверту статті 9 та частину другу статті 77 КАС України та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11 квітня 2024 року у справі №560/3153/23, від 21 березня 2024 року у справах №560/3159/23, №560/3141/23.
9. Також позивачка зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 2 пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та абзаців 1, 2, 3 пункту 2 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
10. У касаційній скарзі позивачка вказує, що спірним питанням, яке поставлене на розгляд судів, є можливість/необхідність нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, проте поза межами району бойових дій, що визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
11. На думку позивачки, неправильність застосування відповідних норм полягає у тому, що у разі виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини, яка здійснює бойові завдання у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, додаткова винагорода має становити 100000,00 грн.
ІV. Позиція інших учасників справи
Сервисы для юристов