Постанова ВАСУ від 18.03.2026 року у справі №240/1481/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Київ

справа № 240/1481/25

адміністративне провадження № К/990/39793/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №240/1481/25

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, прийняту в складі судді Окис Т.О., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 за період з 06.06.2022 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 06.06.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідні тарифні коєфіцієнти.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та для встановлення судом дотримання позивачем строку звернення до суду запропоновано позивачу надати до суду докази, що підтверджують звільнення або переведення до іншого місця служби та ознайомлення з грошовим атестатом.

3. Представник позивача подав заяву про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви до отримання відповіді відповідача на адвокатський запит щодо дати отримання позивачем грошового атестату.

4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року продовжено позивачу строк для усунення визначених в ухвалі суду від 26 березня 2025 року недоліків на десять днів з дати отримання копії цієї ухвали.

5. Представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що грошовий атестат не містить підпису позивача та не містить будь-яку іншу відмітку про його ознайомлення із цим документом у день звільнення, що, у свою чергу, вказує на відсутність факту вручення позивачу грошового атестату у день виключення зі списків особового складу. Таким чином, ураховуючи відсутність доказів отримання позивачем грошового атестату і, відповідно, ознайомлення із його змістом в день виключення зі списків особового складу, початок перебігу тримісячного строку для звернення до суду, на переконання представника позивача, слід обраховувати з 30 вересня 2024 року, тобто з дня отримання листа відповідача №1663/5449.

6. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду, визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду та продовжив позивачу строк для усунення визначених в ухвалі недоліків на десять днів з дати отримання копії даної ухвали.

7. Адвокат Дубок Сергій Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що відповідно до практики Верховного Суду у цій категорії початок перебігу строку звернення до суду, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід обчислювати з моменту коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Отже, початок перебігу тримісячного строку для звернення до суду, на переконання представника позивача, слід обраховувати з дати вручення позивачу інформації щодо грошового забезпечення (грошового атестату).

8. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду; відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду; позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року залишено без розгляду.

9. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, залишено без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року.

10. Залишаючи позов в частині позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та не навів поважних причин його пропуску. Суд дійшов висновку, що позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, адвокат Дубок Сергій Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року.

12. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає про те, що з огляду на положення статті 233 КЗпП України до позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми. Касатор доводить, що грошовий атестат містить інформацію виключно за виплачене грошове забезпечення тільки за місяць, в якому видано такий грошовий атестат, а не за весь спірний період, за який позивач просить перерахувати грошове забезпечення, а тому не є належним доказом повідомлення позивача про порушене право. Також касатор звертає увагу на те, що грошовий атестат не містить підпису позивача про ознайомлення. Отже, на думку представника позивача судами першої та апеляційної інстанцій неправильно визначено початок відліку строку звернення до суду.