ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" лютого 2015 р. м. Київ К/800/17479/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів при секретарі судового засідання: за участю представників ОСОБА_1 Генеральної прокуратури УкраїниЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Руденко Н.В., Лотиша А.М., Чубенка В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахівського районного відділу земельних ресурсів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2007 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Рахівського районного відділу земельних ресурсів про (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнання за ним права власності на земельну ділянку загальною площею 1,1 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача видати йому Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.
Відповідач визнав позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку, загальною площею 1,1 га, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.
Зобов`язано Рахівський районний відділ земельних ресурсів видати ОСОБА_1 Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,1 га, що знаходиться в АДРЕСА_1
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі прокуратура Закарпатської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що виконавчий комітет Рахівської районної ради рішенням № 124 від 08 серпня 1990 року видав спільному радянсько-німецькому підприємству «Норд-Хольц» Державний акт на право користування земельною ділянкою розміром 1,1 га в смт. Ясіня.
Зі змісту Державного акту на право користування земельною ділянкою вбачається, що дана земельна ділянка надана спільному радянсько-німецькому підприємству «Норд-Хольц» для будівництва деревообробного цеху.
ОСОБА_1, як співвласнику, на підставі його заяви про виділення пайової частки СП «Норд-Хольц» було передано у власність адмінбудинок з лісозаводом, гаражі і склади, нематеріальні активи (земельна ділянка розміром 1,1 га разом з незавершеним будівництвом), що підтверджується Актом прийому - передачі матеріальних цінностей і майна від 16 травня 1998 року.
09 липня 2001 року виконавчим комітетом Ясінянської селищної ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на зазначені нежитлові складські приміщення та контори, які знаходяться по АДРЕСА_1.
24 липня 2001 року Ясінянська селищна рада прийняла рішення № 114, зі змісту якого слідує, що на підставі статті 30 Земельного кодексу України земельну ділянку площею 1,1 га в урочищі Воловець смт. Ясіня Рахівського району надано ОСОБА_1 для обслуговування об'єктів незавершеного будівництва, переданих у власність.
24 липня 2001 року Ясінянська селищна рада прийняла рішення № 115 про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 1,1 га в АДРЕСА_1
Позивач, отримавши відмову від Рахівського районного відділу земельних ресурсів щодо видачі йому Державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку загальною площею 1,1 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, звернувся із даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, послався на статті 12, 125, 126 Земельного кодексу України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року, частину 5 пункту 10 Положення про Рахівський районний відділ земельних ресурсів та прийшов до висновку, що саме Рахівський районний відділ земельних ресурсів організовує розроблення, видачу і збереження бланків державних актів на право власності на земельну ділянку та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, а тому вимоги про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 12 червня 2007 року без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що до спірних правовідносин застосовується Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року № 561-XII та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 30 ЗК України передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Частинами 1, 2 статті 67 ЗК України визначено, що громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.
Сервисы для юристов