Постанова ВАСУ від 17.12.2025 року у справі №500/4532/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 500/4532/25

адміністративне провадження № К/990/42335/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Блажівської Н.Є., Яковенка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року (суддя Підлісна І.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року (судді: Онишкевич Т.В., Гудим Л.Я., Качмар В.Я.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

До суду першої інстанції звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) із заявою про забезпечення позову до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області, відповідач) шляхом зупинення дії рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 24.07.2025 № 895-л ГУ ДПС у Тернопільській області, а саме на право роздрібної торгівлі пальним, за несплату чергового платежу за ліцензію ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_1 терміном дії з 11.07.2024 по 11.07.2029, до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.07.2025 № 895-л.

Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.08.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 вказану заяву позивача про забезпечення позову задовольнив, зупинивши дію рішення відповідача від 24.07.2025 № 895-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої ФОП ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі № 500/4532/25.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову позивачу буде заподіяна шкода у зв`язку із зупиненням його господарської діяльності, неможливістю реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці, а відновлення ділових зв`язків та поновлення господарської діяльності потребуватиме значних зусиль заявника.

Суди дійшли висновку, що, оскільки правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи по суті, то невжиття заходів забезпечення позовної заяви може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Тернопільській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на відсутність достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Наголошує, що оскаржуваними рішеннями суди надали платнику податку, який порушив встановлені вимоги до ведення господарської діяльності, право продовжувати вчиняти дії всупереч нормам, визначеним законодавством.

Зазначає, що оскаржуване рішення ГУ ДПС в Тернопільській області від 24.07.2025 № 895-л не блокує господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , можливість виплати заробітної плати працівникам та не може призвести до невиконання договірних зобов`язань перед контрагентами, оскільки оскаржуване у цій справі рішення стосується лише одного із п`яти наявних об`єктів роздрібної торгівлі пальним, які належать позивачу.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, вказує, що суди, задовольняючи заяву про забезпечення позову, правомірно дозволили платнику податків продовжувати здійснення господарської діяльності на підставі та в межах закону, оскільки на момент прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення черговий платіж за ліцензію був сплачений.

Наголошує, що обраний ним спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 150 - 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судом першої інстанції.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.