ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 420/27557/21
адміністративне провадження № К/990/41199/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Некрасова О.В.,
представника відповідача Авертюка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з трансляцією в мережі Інтернет Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2025 року (головуючий суддя Білостоцький О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (головуючий суддя Димерлій О.О., судді Вербицька Н.В., Шляхтицький О.І.) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «СИНТЕЗ ОЙЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «СИНТЕЗ ОЙЛ» (далі - ПАТ з ІІ «СИНТЕЗ ОЙЛ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2021 року: №00311360701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 645420 грн та №00311330701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 34330986 грн (у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 27451189 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6862797 грн).
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, які прийняті виключно на припущеннях контролюючого органу, всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини, а господарські операції ПАТ з ІІ «СИНТЕЗ ОЙЛ» з контрагентом мали реальний характер.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2021 року. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 22700 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 червня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року. Витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу.
Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема відповідач у скарзі зазначає, що cуди першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані рішення у даній справі, неправильно застосували норми підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14, підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податково кодексу України (далі - ПК України).
Податковий орган у скарзі вказує, якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції, а первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
Скаржник наголошує, що первинні документи не можуть свідчити про фактичне придбання ПАТ з ІІ «Синтез Ойл» у ПАТ «Укртатнафта» товару - дизельне пальне згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів по договору поставки нафтопродуктів від 30 червня 2020 року №81732588 у кількості 6940 тон, та послуг зі зберігання до договору поставки нафтопродуктів. А тому неможливо встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних контрагентів та фінансово-господарських взаємовідносини між ПАТ з ІІ «Синтез Ойл» та ПАТ «Укртатнафта» мають ознаки, які свідчать про безтоварність проведених операцій.
Відповідач вказує що є наявний факт у відповідності до норм Цивільного кодексу України - реалізації нафтопродуктів (пального), але у відповідності до СЕА РПСЕ (податкової інформації) такі нафтопродукти відсутні (не були реалізовані, відсутні залишки, відсутня інформація щодо зберігання і так далі). Тобто наявність палива, його реалізація (передача) відбулася лише в паперовому вигляді.
Отже висновки судів є помилковими, а позиція податкового органу ґрунтується на неможливості передачі пального, що фактично не було виробленим або придбаним ПАТ «УКРТАТНАФТА» (та в подальшому переданим згідно акту-передачі ПАТ з ІІ «СИНТЕЗ ОЙЛ»).
На думку контролюючого органу, судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень було враховано наявність документів та принцип «індивідуальної відповідальності платника податків» як доказ (факт) реальності вчинення господарської операції, але до уваги не взято принцип «превалювання сутності над формою», принцип «офіційного з`ясування всіх обставин у справі», принцип «об`єктивності» та «ділову мету» заключення договорів, що тісно пов`язано з концепцію «належної обачності при виборі контрагента». Судами формально досліджено надані податковим органом докази та суди не досліджували докази окремо та у сукупності.
Оцінка судами першої та апеляційної інстанцій первинних документів наданих до перевірки та суду, на підставі яких було задекларовано витрати та податковий кредит у зв`язку з отриманими від контрагентів товарів/послуг, не відповідають вищезазначеним нормам статті 71, 72, 77, 90 КАС України.
Відповідно до вказаних норм суди мали б встановити обставини щодо реального змісту господарських операцій між позивачем та ПАТ «УКРТАТНАФТА» з огляду на обставини на які посилається відповідач. З урахуванням обставин справи та документів наданих до суду сторонами по справі, ГУ ДПС в Одеській області вважає, що судами не у повній мірі досліджені усі докази у справі, чим порушено норми процесуального права.
Сервисы для юристов