ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/18501/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Ліпського Д.В.,
Олексієнка М.М.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 листопада 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2011 року ОСОБА_4 пред'явила у суді позов, в якому просила визнати протиправним рішення відповідача щодо обчислення призначеної їй пенсії за вислугу років, виходячи із основного грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату її пенсії, виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів та інших складових в розмірах, встановлених законодавством, починаючи з дня, наступного за днем звільнення її зі служби, та виплатити недоотриману пенсію.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року, ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Відповідач та третя особа заперечення на касаційну скаргу не подали.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що наказом начальника Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області від 13 травня 2011 року № 94 о/с ОСОБА_4 була звільнена зі служби в органах внутрішніх справ і з 14 травня 2011 року їй на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) призначено пенсію, обчислену з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, а додаткові види грошового забезпечення обчислено за 24 останні календарні місяці підряд перед звільненням.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393) не суперечить положенням статті 43 Закону № 2262-XII, оскільки лише роз'яснює, як саме обраховуються середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою перед звільненням. Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII не передбачено, що розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням має визначатися за останній місяць чи будь який інший термін. Тому пунктом 7 постанови № 393 конкретизовано, як саме визначається розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (далі - Закон № 3591-IV) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) внесені зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ, а саме: в частині третій слова "за останньою штатною посадою перед звільненням" були виключені та доповнено словами "та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
Втім, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені Законом № 107-VІ до частини третьої статті 43 № 2262-ХІІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, на момент звільнення ОСОБА_4 з військової служби та призначення їй пенсії у травні 2011 року діяла частина третя статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. За таких обставин, обчислення ОСОБА_4 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам законодавства України, чинного на час призначення пенсії ОСОБА_4
Таким чином, висновок судів у справі, що розглядається, про правомірність рішення ГУ ПФУ є наслідком порушення правил застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на те, що обставини справи встановлені з достатньою повнотою, однак, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, вони підлягають скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Сервисы для юристов