ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" вересня 2014 р. м. Київ К/800/8259/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (далі - Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління щодо невиплати їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів та зобов'язати відповідача виплатити їй вказану грошову допомогу.
На обґрунтування позову зазначила, що відповідно до частини тринадцятої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що державний службовець, який звільняється з державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), тобто не у зв'язку з виходом на пенсію, не має права на отримання грошової допомоги, передбаченої частиною тринадцятою статті 37 Закону №3723-XII.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами встановлено, що наказом начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області (правонаступник - Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області) від 21 вересня 2011 року №120-0 ОСОБА_2 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства.
На час звільнення, позивач мала понад 17 років стажу державної служби, на момент призначення пенсії державного службовця набула право на достроковий вихід на пенсію згідно зі статтею 21 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (далі - Закон №3721-XII).
26 листопада 2013 року Конституційний Суд України у справі №1-14/2013 прийняв Рішення та надав висновки щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону №3723-XII у системному зв'язку з положеннями пункту 2 частин першої, другої статті 40 КЗпП, статті 21 Закону №3721-XI, у якому зазначив, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону №3723-XII не встановлено.
Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.
Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону №3723-XII.
Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року в даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.
Сервисы для юристов