ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" вересня 2014 р. м. Київ К/800/62201/13
Вищий адміністративний суд України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Липовецька РДА) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Липовецької РДА щодо ненадання своєчасної, достовірної, точної та повної інформації на його запити про надання публічної інформації від 6 грудня 2011 року та від 2 квітня 2012 року; зобов'язати надати відповідь на запити про надання публічної інформації від 6 грудня 2011 року та від 2 квітня 2012 року відповідно до вимог чинного законодавства України.
Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 4 травня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Липовецької РДА щодо ненадання своєчасної, достовірної точної та повної інформації на запит ОСОБА_2 про надання публічної інформації від 6 грудня 2011 року та від 2 квітня 2012 року. Зобов'язано відповідача надати ОСОБА_2 відповідь на його запит про надання публічної інформації від 6 грудня 2011 року та від 2 квітня 2012 року відповідно до вимог чинного законодавства України.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, а постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 4 травня 2012 року залишити в силі.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами встановлено, що 6 грудня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з запитом, в якому просив у відповідності з статтями 1, 3-5, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надіслати на його адресу графічні матеріали (їх копії) з зазначенням місця розташування усіх земельних ділянок Липовецького району, з яких громадяни можуть отримати відповідно до статтей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України безоплатно земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. У випадку, якщо зазначені землі перебувають у користуванні в інших осіб, - вказати найменування (ім'я) землекористувача та ділянку, яка перебуває в його користуванні. Крім того, надіслати копію наказу Держкомзему від 3 грудня 2010 року №848.
Липовецька РДА від 13 грудня 2011 року надала відповідь позивачу в якій вказує, що інформація про розподіл земель за власниками, землекористувачами та видами економічної діяльності віднесена до категорії конфіденційної інформації і якій надається гриф обмеження доступу «Для службового користування».
2 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з запитом про надання публічної інформації, в якому просив надіслати на його адресу: копії усіх рішень Липовецької РДА про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на яких ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, бажають вести особисте селянське господарство та копії усіх рішень про надання цих земельних ділянок у власність або в оренду для організації фермерських господарств, копії усіх документів на підставі яких були прийняті зазначені рішення; копії проектів відведення вищевказаних ділянок для організації фермерських господарств; завірену копію протоколу засідання комісії Липовецької РДА по розгляду заяв з питань відведення земельних ділянок для сільськогосподарського використання від 15 березня 2012 року.
Відповідач листом від 10 квітня 2012 року №01-21/1187 надіслав ОСОБА_2 відповідь, в якій надає витяг з протоколу засідання комісії Липовецької РДА по розгляду заяв з питань відведення земельних ділянок для сільськогосподарського використання, в тих пунктах, де розглядались заяви громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. З приводу іншої частини запиту вказує, що інформація яку просить надати заявник містить інформацію з грифом «Для службового користування».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями статей 1, 3-5, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та виходив з того, що відповіді, надіслані відповідачем на запити позивача, є неправомірними відмовами в наданні публічної інформації.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відмова відповідача у наданні інформації про вільні земельні ділянки, є правомірною, оскільки надання такої інформації не передбачено чинним законодавством.
Колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 12 Земельного кодексу України вирішення питання про надання земельної ділянки із земель комунальної власності у користування віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Статтею 123 Земельного Кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
В статті 5 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року №2657-ХІІ (далі - Закон №2657-ХІІ) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Статтею 6 вказаного закону встановлено, що право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації пре свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) передбачено, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог для захисту репутації або прав інших людей.
Сервисы для юристов