ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року
м. Київ
справа №826/2219/17
адміністративне провадження № К/9901/68449/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2018 (суддя: Федорчук А.Б.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 (судді: Кучма А.Ю., Безименна Н.В., Бєлова Л.В.)
у справі № 826/2219/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (далі - позивач, ТОВ «Карпатигаз», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ПО ДПІ ГУ ДФС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 № 0002331200, № 0002321200, № 0002311200, № 0002301200.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив, що у 2016 році камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ «Карпатигаз» самостійно визначеного податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу проведена податковим органом поза межами наданої йому законодавчої компетенції. Також позивач заперечує висновки акту перевірки від 05.09.2016 №223/20-16-12-23/337504782 щодо порушення ТОВ «Карпатигаз» вимог п. 57.1 ст. 57 та п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України в частині недотримання 10-денного строку сплати податкового зобов`язання з тієї підстави, що затримка у перерахуванні податку до відповідного бюджету виникла виключно з вини обслуговуючого банку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2018 (т. 1 а.с. 204-212), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 (т. 2 а.с. 11-17) позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 № 0002331200, № 0002321200, № 0002311200, № 0002301200.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (т. 2 а.с. 20-22), в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначив, що кошти зі сплати позивачем податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами за платіжними доручення від 30.05.2016 та граничним строком сплати 30.05.2016 надійшли до бюджету 31.05.2016, тобто із затримкою на 1 день, чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, як наслідок застосовано штрафні санкції на підставі ст. 126 Податкового кодексу України. При цьому, відповідач зазначає, що вина банку у несвоєчасному перерахуванні коштів відсутня, оскільки платіжні доручення від 30.05.2015 на адресу банку Товариством направлені 30.05.2016 у період часу з 18:00:13 до 18:01:26, тобто після закінчення операційного часу банку, у зв`язку з чим відсутні законодавчо визначені підстави для звільнення позивача від відповідальності, визначеної ст. 126 Податкового кодексу України.
Щодо проведення податковим органом у 2016 році камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, то скаржник зазначив, що єдиною вимогою, яка міститься в ст. 75 ПК України є те, що така перевірка має проводитися на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а відтак при проведенні перевірки контролюючим органом було взято до уваги саме інформацію, зазначену ним у поданих податкових деклараціях з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) за квітень 2016 року, суми по якій підлягали сплаті платником податків у строк до 30.05.2016, з огляду на що висновки суддів попередніх інстанцій про те, що предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, є помилковими, оскільки норми Податкового кодексу України, не містить таких застережень.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу (т. 2 а.с. 42-48), в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
При цьому, посилаючись на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 826/18513/16, Товариство зазначило, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) законодавець пов`язує настання певних правових наслідків, зокрема, своєчасність сплати узгодженого податкового зобов`язання.
Також, посилаючись на висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 14.06.2018 у справі № 812/1028/17, від 10.05.2018 у справі № 826/1975/17 та від 13.06.2018 у справі № 806/902/16, позивач зазначив, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки, тоді як питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01.01.2017, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).
Відтак, за переконанням позивача, невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77, 78, 79 Податкового кодексу України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов`язання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Сервисы для юристов