ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2014 року м. Київ К/9991/29796/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Кобилянського М.Г., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії, за касаційною скаргою УПФ України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 березня 2012 року, -
встановив:
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до УПФ України в Драбівському районі Черкаської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивував тим, що він відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна допомога йому не виплачувалась, просив зобов'язати УПФ України в Драбівському районі Черкаської області здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки в сумі 4471,20грн.
Під час попереднього судового засідання 02.12.2009р. ОСОБА_4 доповнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2006 року і довічно.
Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 18.12.2009р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14.03.2012р., позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФ України в Драбівському районі Черкаської області щодо відмови здійснити нарахування ОСОБА_4 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з жовтня 2008 року і довічно. Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_4 нарахування та доплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як різниці між 30% мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної державної допомоги, за період з жовтня 2008 року і довічно. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України в Драбівському районі Черкаської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.1 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей Закон набрав чинності з 01.01.2006р.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. №3235-ІV з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006р. №3367-IV до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесені зміни, відповідно до яких п.17 ст.77 виключено, а ст.110 викладена в такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006р., а ст.6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
Оскільки до 19.01.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. №489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VІ текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, то відповідач з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. повинен був нараховувати і виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Сервисы для юристов