Постанова ВАСУ від 17.03.2015 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/9991/47112/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України та представника Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру заробітної плати,

встановила:

У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, третя особа: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок розміру та виплату заробітної плати з жовтня 2005 року по березень 2011 року у розмірі 172438,35 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року, позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області щодо не приведення посадового окладу ОСОБА_2 з 01.10.2005 у відповідність до вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів»та не виплаті їй у зв'язку з цим належного розміру заробітної плати. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України (з рахунків Державного казначейства України) заборгованість по заробітної плати у сумі 172438,35 грн.

Кабінет Міністрів України та представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Миколаївській області подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 з 22 вересня 2005 року призначена на посаду судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Протягом вересня-листопада 2005 року ОСОБА_2 отримувала заробітну плату виходячи з посадового окладу 430 гривень, в грудні 2005 виходячи з посадового окладу 645 гривень.

Посадові оклади позивача з 01 січня 2006 року були встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року №865 та прив'язані до розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, після 01 січня 2006 року нарахування посадового окладу позивача здійснювалось з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року №1243, якою визначено, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плахи перерахунок не проводиться.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивач мала право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України "Про статус суддів" та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Водночас, визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, при наявності постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та від 31 грудня 2005 року № 1310, які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу у період з 03 грудня 2007 року (дата набрання постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року законної сили) до 01 січня 2012 року (дата втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну) здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.