Постанова ВАСУ від 17.02.2026 року у справі №380/12292/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року

м. Київ

справа №380/12292/23

адміністративне провадження № К/990/2217/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Білак М.В., Желєзного І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (головуючий суддя Гулик А.Г.,) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.).

І. Суть спору

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невчинення дій із нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням, одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно при звільненні не нарахував та не виплатив одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, оскільки загальна вислуга років позивача становить 25 календарних років. Зазначає, що частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення з військової служби у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років. На думку позивача, він набув право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10.04.2023 року №372-ОС звільнений з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "'Про військовий обов`язок і військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.04.2023 року №383-ОС позивача, звільненого у запас відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу загону та з усіх видів забезпечення з 12.04.2023.

У відповідь на адвокатський запит, відповідач листом від 06.05.2023 №11/7445-23-Вих надав позивачу інформацію, зокрема зазначив про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби у позивача відсутнє. Тому така виплата йому не здійснювалась.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати на день виключення зі списків військової частини (12.04.2023 року) одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо вчинення дій із нарахування та виплати ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням, одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням, одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи такі судові рішення по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років), тобто з підстави передбаченої підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за наявності вислуги років - 25 років 02 місяці 16 днів (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Натомість, суд першої інстанції відхилив твердження позивача, що він набув право на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки відповідно до абзацу 1 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше виплачується, серед іншого у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років.

Тобто як зазначив суд першої інстанції ключовою умовою є те, що виплата такої допомоги передбачена для військовослужбовця-жінки, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, звільненої у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу. Проте, позивач є чоловіком-військовослужбовцем, звільненим з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач при звільненні з військової служби не набув право на отримання передбаченої абзацом 1 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.