ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2016 року м. Київ К/800/9173/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Олексієнка М.М.,
Штульман І.В.
секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Вінницької області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою прокуратури Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Вінницької області № 1310к від 16 вересня 2015 року. Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян і держави в суді прокуратури Вінницької області з 17вересня 2015 року. Стягнуто із прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 17 вересня 2015 року по 2 грудня 2015 року в сумі 22614 грн. 66 коп.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що наказом прокуратури Вінницької області № 451к від 18 травня 2015 року ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області.
16 липня 2015 року позивач, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України отримала повідомлення про звільнення із займаної посади у зв'язку із ліквідацією та скороченням у структурі та штатному розписі апарату прокуратури області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач при звільненні позивача порушив вимоги частини другої статті 40, 49-2 КЗпП, оскільки в результаті реорганізації прокуратури Вінницької області, посаду, яку ОСОБА_3 обіймала, скорочено не було.
Пунктом 2 Наказу Генерального прокурора України № 38 ш від 15 липня 2015 року було ліквідовано управління представництва прокуратури Вінницької області, захисту інтересів громадян та держави в суді та скорочено 104,5 одиниці, які було зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.
Відповідно до пункту 6 цього ж Наказу у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області утворено управління представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури Вінницької області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 22 одиниці з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі: - начальник управління - 1; - заступник начальника управління -1; начальники відділів - 3; - заступники начальників відділів - 2; - прокурори відділів - 15.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Сервисы для юристов