ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/123/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Швеця В.В.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
Олексієнка М.М.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі Борілло Ю.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_4,
представника відповідача Лаптієва А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року № 775-VII «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» (далі - Постанова № 775-VII) в частині: висновку про порушення ним присяги судді; доручення Генеральній прокуратурі України порушити кримінальне провадження по факту прийняття рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2010 і притягнення усіх винних осіб до відповідальності; рекомендації Раді суддів України у триденний строк скликати позачерговий з'їзд суддів України, на якому розглянути питання звільнення за порушення присяги суддів Конституційного Суду України, які були призначені з'їздом суддів України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Постанова № 775-VII прийнята за відсутності передбачених законодавством підстав, з перевищенням повноважень та з порушенням передбаченої процедури. Встановлення Верховною Радою України факту порушення ним присяги судді Конституційного Суду України позначилося на його репутації як у професійних колах, так і в очах суспільства. Крім того, Постановою № 775 за участь у прийнятті рішень Конституційного Суду України № 20-рп/2010, 3-рп/2012 встановлено переваги певних суддів Конституційного суду України та необґрунтовану відповідальність інших, що свідчить про неправомірне втручання в його професійне життя як складову особистого життя в результаті накладення необґрунтованої відповідальності, що по своїй суті є порушенням принципу верховенства права та дискримінацією за неправдиво визначеною політичною приналежністю.
Представник відповідача надав письмові заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оспорювана постанова, має організаційний та рекомендаційний характер і не вказує в обов'язковому порядку Раді суддів України та Генеральній прокуратурі вчиняти певні дії. Окрім того, позивачем не доведено фактів порушення Верховною Радою України його конституційних прав та законних інтересів, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судом встановлено, що 16 вересня 2010 року рішенням X позачергового з`їзду суддів України ОСОБА_4 призначено суддею Конституційного Суду України.
21 вересня 2010 року ОСОБА_4 на пленарному засіданні Верховної Ради України склав присягу судді Конституційного Суду України.
24 лютого 2014 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 775-VII, у пункті 3 якої запропоновано Раді суддів України у триденний строк скликати позачерговий з'їзд суддів України, на якому розглянути питання дострокового припинення повноважень суддів Конституційного Суду України, зокрема, ОСОБА_4, у зв'язку з порушенням ними присяги судді.
Пунктом 4 цієї постанови Генеральній прокуратурі України доручено порушити кримінальне провадження за фактом прийняття Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» (далі - Рішення № 20-рп/2010) і притягти усіх винних осіб до відповідальності.
Згідно зі статтею 149 Конституції України на суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієї Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині другій статті 127 Основного Закону України.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Сервисы для юристов