ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/20483/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ)
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013
у справі № 0570/7888/2012
за поданням СДПІ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод" (далі - Товариство)
про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
27.12.2012 СДПІ звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просила підтвердити обґрунтованість умовного арешту майна Товариства, накладеного рішенням СДПІ від 26.12.2012.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, у задоволенні цього подання відмовлено.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що податковим органом не доведено факту недопуску платником посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки як підстави для застосування арешту відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків судів фактичним обставинам даного спору, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити зазначене подання. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог заявник касаційної скарги зазначає, що відмова платника від проведення перевірки виявилася у його відмові провести інвентаризацію на вимогу податкового органу та надати витребувані податковою інспекцією документи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями встановлено, що наказом керівника СДПІ від 15.10.2012 № 282 було призначено проведення документальної виїзної позапланової перевірки Товариства щодо дотримання вимог законодавства з питань виробництва та обігу спирту та алкогольних напоїв за липень-грудень 2011 року.
Наказом від 18.10.2012 № 291 термін проведення цієї перевірки було перенесено на строк не більше 90 днів з причин необхідності надання платникові строку для відновлення втрачених первинних документів. 14.12.2012 строк проведення цієї перевірки було поновлено за відповідним наказом СДПІ.
Під час цієї перевірки податкова інспекція звернулася до Товариства з листом від 26.12.2012 № 2797/10/21-0225 з вимогою надати необхідні для перевірки документи та з пропозицією провести інвентаризацію алкогольних напоїв, що знаходяться на обліку у Товаристві.
У відповідь на цей лист позивач повідомив про втрату витребуваних СДПІ документів та про відсутність підстав для проведення інвентаризації у зв'язку з її нещодавнім здійсненням.
На підставі акта від 26.12.2012 № 249/21-02/30827073, яким засвідчено відмову платника від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення інвентаризації, СДПІ було прийнято рішення від 26.12.2012 № 2 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні розглядуваного подання, суди послалися на те, що податковим органом не доведено існування обставин, з якими пункт 94.2 статті 94 названого Кодексу пов'язує можливість застосування арешту майна платника.
У той же час суди не звернули уваги на положення підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якою передбачено право органів державної податкової служби вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Згідно з абзацом другим підпункту 20.1.5 цього ж пункту у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу;
Таким чином, наведеною нормою визначено додаткову, у порівнянні з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, підставу для застосування арешту майна платника, що кореспондує положенням підпункту 94.19.9 пункту 94.19 цієї ж статті Кодексу, який пов'язує припинення адміністративного арешту майна платника податків з фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Сервисы для юристов