Постанова ВАСУ від 16.04.2026 року у справі №360/633/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

м. Київ

справа №360/633/25

адміністративне провадження № К/990/44071/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року (судді: Блохіна А. А., Гаврищук Т. Г., Сіваченко І. В.) у справі № 360/633/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 08 травня 2022 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано військову частину нарахувати та виплатити позивачу різницю індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 травня 2022 року у загальній сумі 173 064,65 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 360/633/25 залишено без руху. Встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2 906,88 грн.

5. Суд апеляційної інстанції установив, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до такої не додано документ про сплату судового збору.

6. Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної зазначив, що апелянтом не доведено наявність обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору.

7. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 360/633/25 повернуто заявникові, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

8. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 16 липня 2025 року апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги повністю. Відповідач 01 липня 2025 року через систему «Електронний суд» надав платіжну інструкцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги від 16 червня 2025 року № 16280 у розмірі 1453,44 грн. Судовий збір сплачено не в повному обсязі.

9. 16 липня 2025 року відповідач через систему «Електронний суд» повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у цій справі.

10. Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 липня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишив без руху та надав скаржнику строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав для поновлення строку та документа про доплату судового збору.

11. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 16 травня 2025 року, надіслано відповідачу до його електронного кабінету і доставлено також 16 травня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставлення електронного листа. Проте до суду апеляційної інстанції відповідач через систему «Електронний суд» звернувся з апеляційною скаргою 16 липня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

12. На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідач мотивував причину пропуску тим, що первісна апеляційна скарга подана в строки, визначені процесуальним законодавством, однак через несплату судового збору її повернуто. Також відповідач зазначив, що суд першої інстанції позов задовольнив частково, а тому позовні вимоги про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є однією вимогою, і судовий збір за подання апеляційної скарги повинен складати 1453,44 грн.

13. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

14. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 28 липня 2025 року відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

15. На обґрунтування якої зазначив, що первісна апеляційна скарга подана в строк, проте через несплату судового збору повернута, оскільки скаржник є органом державного управління, який фінансується з державного бюджету і залежний від надходження державних коштів (передусім фінансуються бойові військові частини), вказане вважає поважною причиною пропуску строку для звернення до апеляційного суду.

16. Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 360/633/25.

17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що статтею 44 КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

18. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.