ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 380/19912/24
адміністративне провадження № К/990/48035/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 380/19912/24
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України (далі ТУ ДСА) у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТУ ДСА у Львівській області (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Львівській області), в якому позивач просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн;
зобов`язати відповідача видати судді у відставці ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що застосування спеціального прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді є неправомірним та суперечить Законам України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV, які не передбачають окремого розміру прожиткового мінімуму для обчислення суддівської винагороди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028, 00 грн, є такими, що вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.10.2025 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлений на 1 січня відповідного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
21.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №380/19912/24 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2025.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі- Закон №1402-VIII) та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон №3460-IX), оскільки не врахував, що статтею 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, а тому відповідач при підготовці довідки зобов`язаний при визначенні розміру посадового окладу судді застосовувати як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року як це передбачено пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII.
Верховний Суд ухвалою від 23.12.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач і третя особа не надіслали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Сервисы для юристов