Постанова ВАСУ від 16.02.2026 року у справі №620/17968/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 620/17968/23

адміністративне провадження № К/990/36565/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (суддя Падій В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року (судді: Черпак Ю. К., Василенко Я. М., Штульман І. В.) у справі № 620/17968/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) за період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01 квітня по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до Постанови № 168 за період з 01 квітня по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що протягом зазначеного періоду він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у зв`язку з чим набув право на виплату додаткової винагороди на підставі Постанови № 168. Однак, всупереч вимог чинного законодавства України, відповідач додаткову винагороду йому не виплатив.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, указав, що виконання військовослужбовцем завдань, пов`язаних із забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченою Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні Постанови № 168, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.

5. Чернігівський окружний адміністративний суд зазначив, що лише підтверджена сукупністю документів, а саме: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), записами у журналі ведення бойових дій (аналогічного за правовою природою документу), рапортом командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, спричиняють виникнення у конкретного військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови №168 у підвищеному до 100 000 грн розмірі.

6. Суд першої інстанції указав, що не приймає до уваги посилання позивача на журнал ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м. д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м. д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01 грудня 2022 року № 4.5/29, а також наголосив, що згідно Наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ лише за наявності сукупності документів, а саме: бойового наказу (бойового розпорядження), записами у журналі ведення бойових дій (аналогічного за правовою природою документу), рапорту командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, та лише за виконання бойових завдань, перелічених у вищевказаному наказі спричиняють виникнення у конкретного військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100 000 грн розмірі.

7. Чернігівський окружний адміністративний суд зауважив, що матеріали справи не містять документів щодо виконання позивачем безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами, натомість матеріали справи містять докази виконання позивачем службових обов`язків (певних завдань) по охороні державного кордону України.

8. Суд першої інстанції також не прийняв до уваги рапорти начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) ОСОБА_2 про клопотання щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно Постанови №168 від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-103 у розмірі 70 000 грн, за період з 01 по 20 червня 2022 року та з 26 по 30 червня 2022 року, та від 02 липня 2022 року Вх.№ р/6-106 у розмірі 70 000 грн, за період з 05 по 30 квітня 2022 року, оскільки відсутні інші документи, передбачені Наказом № 164-АГ для виплати винагороди у підвищеному розмірі. Крім того матеріали справи не містять також належних доказів на підтвердження того, що позивач у цей період здійснював виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі перебування безпосередньо цих об`єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами, натомість матеріали справи містять докази виконання позивачем службових обов`язків (певних завдань) по охороні державного кордону України.

9. За висновком суду першої інстанції, лише вищевказані документи у розумінні статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом особистої та безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях (але за виключенням випадку існування спору стосовно предмету та змісту бойового завдання, або стосовно предмету та змісту бойової дії, або стосовно місця територіальної дислокації військового підрозділу). Проте доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірний період, а саме бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу матеріали справи не містять.

10. Залишаючи без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, Шостий апеляційний адміністративний суд указав, що погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність належного документального підтвердження виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у значенні, що встановлене Постановою № 168 та внутрішніми нормативними актами Адміністрації ДПСУ. У зв`язку з цим відсутні правові підстави для задоволення позову в частині виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

11. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржувані рішення прийнято у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме не застосуванням правового висновку Верховного Суду, який викладено у відповідних постановах, а також порушення судами норм процесуального права.

12. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладених, зокрема, у постановах від 31 жовтня 2024 року у справі № 120/3181/23, від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23, від 02 липня 2024 року у справі № 200/756/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23, від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23.

13. На думку позивача, суд апеляційної інстанції порушив пункти 1 та 3 частини другої статті 253 КАС України, а саме не дослідив зібрані у справі докази. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

14. Позивач вважає, що недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час збирання та дослідження зібраних у справі доказів унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, оскільки очевидно, що у цій справі сторона позивача зіштовхнулася з труднощами в отриманні та наданні доказів суду, позаяк у відповідь на адвокатські запити військові частини посилаються на неможливість надання окремих наказів (розпоряджень) через наявність на них грифу обмеження доступу.