ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/66706/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, ОСОБА_3 про визнаня незаконною та скасування декларації, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області (надалі - Інспекція) та ОСОБА_3, у якому просила:
визнати незаконною та скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № 19212166059 стосовно добудови до житлового будинку ОСОБА_3, зареєстрованої Інспекцією 17 вересня 2012 року (надалі - Декларація).
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду із касаційною скаргою, в якій просила рішення апеляційної інстанцій скасувати, залишивши в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року.
ОСОБА_3 надіслані до суду письмові заперечення, в яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_3 на праві власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до якої він здійснив добудову, що захоплює зовнішню стіну квартири позивача (надалі - Прибудова).
14 вересня 2011 року рішенням Летичівського районного суду у справі № 2-419/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права вільно володіти, користуватися та розпоряджатись зовнішньою стіною її квартири, шляхом знесення прибудов, здійснених до стіни, квартири № 2 та відновлення до попереднього стану зовнішньої стіни її квартири довжиною 4.5 метра і реконструйованої частини даху.
17 вересня 2012 року Інспекцією зареєстровано декларацію № хм19212166059 про готовність об'єкта до експлуатації (вищезазначеної добудови).
На підставі Декларації виконавчим комітетом Летичівської селищної ради прийнято рішення № 109 «Про оформлення права власності нерухомого майна та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно», яким вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомості, в тому числі, ОСОБА_3 на добудову до його квартири, видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1.
У свою чергу судами встановлено, що рішенням Летичівського районного суду від 30 грудня 2013 року у справі №678/295/13-ц (набрало законної сили 25 червня 2014 року) визнано незаконним та скасовано рішення 22 сесії 6 скликання Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області від 28 лютого 2012 року № 17 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що засвідчують право на земельні ділянки громадянам» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,03 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Визнано недійсним та скасовано Державний акт серія НОМЕР_3 від 22 березня 2012 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,03000 га кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Не погоджуючись з Декларацією, позивач звернулася до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що Інспекцією не в повній мірі були перевірені подані ОСОБА_3 фактичні дані при реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що будь-яких правових підстав для відмови в прийнятті та реєстрації поданої декларації в Інспекції не було, оскільки ОСОБА_3 на час подання декларації, в повній мірі виконані вимоги чинного законодавства щодо подання декларації.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
Сервисы для юристов