Постанова ВАСУ від 16.02.2016 року у справі №800/34/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/34/16

Провадження № П/800/34/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Мойсюка М.І.,

суддів: Головчук С.В., Іваненко Я.Л., Тракало В.В., Черпак Ю.К.

при секретарі - Крапивка Л.А.,

за участю:

представника відповідача - Кот О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_1. звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України в ході розгляду її звернення від 20 листопада 2015 року про визнання постанови Верховної Ради України від 3 червня 2010 року «Про звільнення суддів» № 2316-VІ в частині звільнення позивача з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді такою, що втратила чинність та поновлення її прав; зобов'язати Верховну Раду України розглянути на пленарному засіданні її звернення від 20 листопада 2015 року та 12 січня 2016 року про визнання постанови Верховної Ради України від 3 червня 2010 року «Про звільнення суддів» № 2316-VІ в частині звільнення позивача з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги судді такою, що втратила чинність.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач, всупереч вимог частини 2 статті 48 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VІ «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Закон № 1861-VІ) і положень Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) не розглянув на пленарному засіданні вищевказані звернення і не надав на них відповідь у строк та в порядку, відповідно до приписів наведених законів та статті 40 Конституції України.

Вважає, що вказані обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача і призвели до порушення її прав, а тому просить про задоволення позову, справу розглянути в її відсутності.

Представник відповідача в письмових запереченнях просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що Конституцією та законами України не передбачено розгляд звернень громадян на пленарному засіданні Верховної Ради України, а її звернення опрацьовані у строк та в порядку, встановленому чинним законодавством України, яке врегульовує спірні правовідносини з одночасним наданням їй письмових відповідей.

Представник відповідача позов заперечила, просить відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, постановою Верховної Ради України від 3 червня 2010 року «Про звільнення суддів» № 2316-VІ позивача звільнено з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги.

Зазначена постанова прийнята відповідачем на підставі рішення Вищої ради юстиції від 21 березня 2007 року № 202, яким вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді відповідно до пункту 5 частини 5 статті 126 Конституції України.

Вказані акти були оскаржені ОСОБА_1. у судовому порядку, однак постановою Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2010 року (справа № П-128/10) у задоволенні позову відмовлено.

За змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, колегія суддів не входить в обговорення питання щодо законності згаданої постанови Верховної Ради України, оскільки є таке, що набрало законної сили судове рішення, яким не встановлено порушення прав позивача її прийняттям.

Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання Верховної Ради України розглянути її звернення на пленарному засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Правовий статус Верховної Ради України і її повноваження визначено Розділом IV Конституції України.

У відповідності до статей 75, 76 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Частиною 1 статті 82, частиною 5 статті 83 і частиною 2 статті 84 Конституції України також встановлено, що Верховна Рада України працює сесійно. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.

В свою чергу, повноваження Верховної Ради України визначені статтею 85 Конституції України, проте ця норма не передбачає розгляд звернень громадян на її пленарних засіданнях і голосування народних депутатів України з цього питання.