ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" січня 2014 р. м. Київ К/9991/66706/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівВинокурова К.С., Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, Управління праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН) Жовтневої районної у м. Луганську ради про стягнення грошової допомоги,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій та бездіяльності та стягнення частини невиплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 1999-2011 роки. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учасник бойових дій має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач в порушення вимог цього Закону у 1999-2011 роках виплатив грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком. Вважаючи такі дії протиправними, позивач просив суд стягнути з відповідачів невиплачену щорічну разову грошову допомогу за 1999-2011 роки у сумі 21398,85 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 грудня 2011 року позов в частині вимог про стягнення частини невиплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 1999-2010 роки залишено без розгляду.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 березня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову про стягнення частини невиплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Зазначає, що суди не врахували вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що грошова допомога виплачена позивачу у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року №341 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», тобто у розмірі 460 грн.
Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Судами встановлено, що позивач є учасником бойових дій.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одержання разової грошової допомоги щорічно до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач провів виплату грошової допомоги у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 15 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не наведена постанова Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_4 до УПСЗН Жовтневої районної у м. Луганську ради про стягнення частини невиплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік підлягають задоволенню.
На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи викладене, рішення суддів підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Сервисы для юристов