ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року
м. Київ
справа №560/5223/24
касаційне провадження № К/990/7406/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді - Граб Л.С., Сторчак В.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Агропром» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Агропром» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2024 №6285/2201-0701.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вважає, що воно не ґрунтується на об`єктивних обставинах справи та суперечить чинному законодавству України. Зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки не навів аргументів щодо підстав віднесення запчастин, які підлягали замінні, до таких, що є фактично проведеним капітальним ремонтом. Вважає, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку, що Товариство здійснювало капітальний ремонт орендованої сільськогосподарської техніки в рахунок орендної плати відповідно до пункту 4.2.5 договору. Зауважує, що платником здійснювалися не капітальні ремонти орендованої сільськогосподарської техніки, а поточні ремонти (ремонти, що підтримують об`єкт у робочому стані та не призводять до росту майбутніх економічних вигод), що також підтверджується відповіддю ТОВ «Агросем» від 26.02.2024 № 26/02/24-1, яке є офіційним дилером техніки John Deere в України, наданою на запит позивача, а тому були відсутні підстави для зарахування вартості ремонту в рахунок орендної плати.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 04.07.2024 в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконані на орендованій позивачем техніці ремонтні роботи охоплювались поняттям капітального ремонту, оскільки проводились за рахунок заміни окремих частин (комплектуючих) та ремонту агрегатів (блоки двигуна у зборі, набори для капітального ремонту двигунів, вали приводні, вали карданні, двигуни електричні, головки блока двигуна), містили вищезазначені ознаки поліпшень, призводячи у перспективі до продовження строку корисної експлуатації техніки, та покращуючи можливості виробничих потужностей позивача.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.11.2024 скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2024. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 22.03.2024 №6285/2201-0701.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконані ремонтні роботи на орендованій сільськогосподарській техніці за рахунок заміни окремих частин (комплектуючих) та поточного ремонту агрегатів (блоки двигуна у зборі, набори для капітального ремонту двигунів, вали приводні, вали карданні, двигуни електричні, головки блока двигунів), не можуть бути беззаперечним доказом збільшення очікуваних майбутніх вигод для Товариства. З огляду на увесь перелік робіт в комплексі, проведених у межах вказаного ремонту, а також їх характеристику (заміна ключових компонентів двигуна, трансмісії або інших важливих систем) суд апеляційної інстанції виснував, що ці роботи становили собою поточний ремонт, який був спрямований лише на підтримання сільськогосподарської техніки у робочому стані, оскільки заміна деталі, яка вийшло із ладу, аналогічною деталлю не є випадком модернізації, модифікації, дообладнання чи реконструкції, а також заміна перелічених у акті перевірки запчастин не призводить до зростання очікуваного терміну корисного використання об`єкта, не призводить до збільшення кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм права визначених пунктами 11, 15, 17 НП(С)БО №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пунктом 8 НП(С)БО 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181, пунктом 15 НП(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, пунктами 21, 30, 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, у подібних правовідносинах.
Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що витрати платника на капітальний ремонт орендованого обладнання поліпшують стан самого обладнання, що свідчить про збільшення вартості такого обладнання. Виконані на орендованій позивачем техніці ремонтні роботи охоплювались поняттям капітального ремонту, оскільки проводились за рахунок заміни окремих частин (комплектуючих) та ремонту агрегатів (блоки двигуна у зборі, набори для капітального ремонту двигунів, вали приводні, вали карданні, двигуни електричні, головки блока двигунів), містили вищезазначені ознаки поліпшень, призводячи у перспективі до продовження строку корисної експлуатації техніки, та покращуючи можливості виробничих потужностей позивача.
Верховний Суд ухвалою від 04.03.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу позивача, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення з підстав того, що ним здійснювався поточний ремонт орендованого обладнання і вартість самого обладнання при цьому не збільшувалася.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.07.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 15.07.2026.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із наступного.
Суди установили, що основним видом економічної діяльності Товариства є допоміжна діяльність у рослинництві (01.61).
Контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.04.2019 по 30.09.2023, результати якої оформлені актом від 13.02.2024 №2829/22-01-07-01/42975551 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 11, 15 НП(С)БО №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 №318, пункту 8 НП(С)БО №14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181, пунктів 21, 30, 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, внаслідок чого завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у рядку 2050 «Звіту про фінансові результати» форми №2 за період з 25.04.2019 по 30.09.2023 в загальній сумі 10894682,00 грн, в тому числі: за 2021 рік в сумі 4152213,00 грн, за перший квартал 2022 року в сумі 403459,00 грн, за півріччя 2022 року в сумі 1214343,00 грн, за три квартали 2022 року в сумі 2936466,00 грн, за 2022 рік в сумі 4274782,00 грн, за перший квартал 2023 року в сумі 991100,00 грн, за півріччя 2023 року в сумі 2025637,00 грн, за три квартали 2023 року в сумі 2467687,00 грн в результаті віднесення до її складу капітальних інвестицій в орендовану сільськогосподарську техніку;
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України, внаслідок чого платником занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат на загальну суму 133028,00 грн, в тому числі за 2021 рік у сумі 3060,00 грн, за три квартали 2022 в сумі 342,00 грн, за 2022 рік в сумі 58328,00 грн, за перший квартал 2023 року в сумі 17000,00 грн, півріччя 2023 року в сумі 35905,00 грн, три квартали 2023 року в сумі 71640,00 грн, в результаті не відображення в поданих додатках «РІ» до податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, різниць, які збільшують фінансовий результат на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.
01.03.2024 Товариство подало до контролюючого органу заперечення на акт перевірки, в яких платник заперечував висновки акту щодо завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 10894682,00 грн, в результаті віднесення до її складу капітальних інвестицій на орендовану сільськогосподарську техніку.
За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки залишені без змін.
Сервисы для юристов