ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2026 року
м. Київ
справа № 400/7052/24
касаційне провадження № К/990/12375/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южтеплоенергомонтаж» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 (головуючий суддя - Федусик А.Г., судді - Бойко А.В., Шевчук О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южтеплоенергомонтаж» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У липні 2024 року ТОВ «Южтеплоенергомонтаж» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 15.05.2024 №1101414290701, №1101714290701.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем зроблено безпідставний висновок про нереальність операцій між Товариством і його контрагентами, зокрема, ТОВ «Деспасіте», ТОВ «Бізнесмастер Груп» та ТОВ «Стройтехбізнес», що вплинуло на правильність визначення фінансового результату, а саме на його заниження та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, що стало причиною для збільшення суми грошових зобов`язань позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)). Позивач стверджує, що до перевірки ним надано документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами. Про реальність операцій свідчить і те, що ці операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків, придбані товари (послуги) були використані в господарській діяльності позивача. Також позивач посилається на те, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, а відсутність у його контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 21.10.2024 позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15.05.2024 №1101414290701, №1101714290701. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21803,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані Товариством належні первинні бухгалтерські документи, якими опосередковані відносини між позивачем і його контрагентами, економічна виправданість цих відносин, зміни у майновому стані учасників правочинів в результаті їх виконання, а також відсутність доказів безтоварності операцій підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС». Також, суд виходив з того, що наявність вироку стосовно ТОВ «Хіларі-Трейд - контрагента ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», не може бути доказом нереальності господарських відносин між ТОВ «ДЕСПАСІТЕ» та Товариством. З огляду на викладене, позивач правомірно використав дані по цих операціях при обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток, що спростовує висновки акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.
Також, Миколаївський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 11.11.2024 стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.02.2025 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за інформацією, наданою контролюючим органом, у ТОВ «ДЕСПАСІТЕ», ТОВ «БІЗНЕС-МАСТЕР ГРУП» та ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність на момент декларування взаємовідносин з Товариством, у вказаних контрагентів позивача відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, будівельні машини та механізми, трудові ресурси, що унеможливлює провадження фінансово-господарської діяльності в задекларованих об`ємах, документально не підтверджено транспортування ТМЦ від контрагентів до позивача, не встановлено перевізників, місця навантаження та розвантаження, та напрямок руху ТМЦ тощо. Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до їх відсутності. Разом з тим, позивач безпосередньо в ході перевірки не надав фінансово-господарські документи в підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.
Також, П`ятий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 03.03.2025 скасував додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та прийняв нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства про відшкодування судових витрат відмовив.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі і неповне дослідження доказів у цій справі, просить скасувати рішення суду апеляційної та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на те, що апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення із порушенням пунктів 44.6, пункту 44.7 статті 44, пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.01.2023 у справі №280/5647/19, від 14.12.2022 у справі №640/18058/19, від 07.03.2023 у справі №640/10319/20, від 10.05.2023 у справі №810/1052/15, від 16.05.2023 у справі №805/1357/16-а, від 06.12.2023 у справі №520/19070/21, від 02.03.2023 у справі № 804/644/16, від 10.05.2023 у справі № 810/1052/15, від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18.
Зауважує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги того факту, що платник податків під час перевірки надав документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.05.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просив її залишити без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.07.2026 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 15.07.2026.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції установив, що контролюючий орган провів документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 та правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.07.2014 по 31.12.2023, результати якої оформлені актом від 09.04.2024 №6583/14-29-07-01/38859563 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення платником вимог:
пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 578711,00 грн;
пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 643012,00 грн.
Сервисы для юристов