ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/66011/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення грошових коштів, -в с т а н о в и л а:Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення грошових коштів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» протягом 2013 року імпортувало на територію України товар - метисні вироби, на підставі зовнішньоекономічного контракту, укладеного між позивачем та компанією Jiashan Eversshine International Trade Co Ltd. від 28 травня 2010 року №100528/1.
12 серпня 2013 року з метою декларування партії ввезеного товару позивач подав до Київської регіональної митниці митну декларацію №100260000/2013/109350, у якій зазначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту), та надані документи: контракт №100528/1 від 28 травня 2010 pоку; інвойс №ES 13-Т9700 від 18 червня 2013 року на суму
67 582, 71 доларів США; платіжне доручення №52 від 30 липня 2013 року на суму
67 582, 71 доларів США; проформу-інвойс №VIST 13-05 від 20 березня 2013 pоку; пакувальний лист; сертифікат походження; специфікацію №ESH 04/05-13 від 18 червня 2013 pоку; договір на експедиційні послуги №КН 95 FS від 12 жовтня 2011 pоку; довідку про вартість транспорту №2/05 від 15 червня 2013 pоку; коносамент; транспортну (залізничну) накладну; сертифікат походження; прайс-лист виробника; калькуляцію від виробника б/н; копію експортної декларації.
Після здійснення співставлення митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та аналізу наданих документів у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості та запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними або/та подібними оцінюваним товарам.
На вимогу митного органу позивачем надано виписку з бухгалтерської документації, біржові ціни на сировину за травень місяць; прайс-лист заводу виробника.
За результатами проведеного контролю митної вартості товару, у зв'язку з ненаданням повного пакету витребовуваних додаткових документів, відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів позивача №100260000/2013/200513/2 від 13 серпня 2013 року, відповідно до якого митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості та вважаючи, що в результаті такого коригування ним були надмірно сплачені суми митних платежів (14216, 63 грн. та 7710, 52 грн.) та суми податку на додану вартість (59709, 83 грн. та
32384, 15 грн.), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач діяв правомірно та в межах повноважень, оскільки позивачем не надано усі витребовувані митним органом додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.
З таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
Сервисы для юристов