ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2016 року м. Київ К/800/18974/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2013
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013
у справі № 2270/7677/12 Хмельницького окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Хмельницькзалізобетон»
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 04.12.2012 № 0000652200/4061, № 0009192301/4065, № 0009202301/4066.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.11.2012 № 6278/22-6/01267076. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 160.2 ст. 160, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено витрати на загальну суму 1470957,00 грн. у податковому обліку за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартали та ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал та півріччя 2012 року за операціями з поставки, які не підтверджені первинними документами, а саме: від ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта- Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» транспортних послуг, від ТОВ «ТД «ББМ-Київ», ТОВ «Промислові мастила» товарів, від СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 посередницьких послуг; а також завищено податковий кредит у податковому обліку за період з квітня по грудень 2011 року, травень, червень 2012 року у загальній сумі 186593,00 грн. за господарськими операціями з поставки від ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» транспортних послуг, від ТОВ «ТД «ББМ-Київ», ТОВ «Промислові мастила» товарів. У результаті вказаних порушень позивачем занижено податок на прибуток у сумі 325706,00 грн. у податковому обліку за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартали та ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал та півріччя 2012 року, ПДВ на загальну суму 186593,00 грн. у податковому обліку за період з квітня по грудень 2011 року, травень, червень 2012 року; не утримано податок з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України при виплаті на користь фірми «Elematic» (Фінляндія), а саме: доходів від надання консультаційних послуг, послуг із допомоги у вирішенні технічних проблем на загальну суму 32430,00 грн. у податковому обліку за ІІ, ІV квартали 2011 року, І квартал 2012 року.
За наслідками перевірки контролюючий орган стосовно позивача прийняв податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012 № 0000652200/4061 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 32430,00 грн. за основним платежем та 3961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009192301/4065 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 325706,00 грн. за основним платежем та 33112,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009202301/4066 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ у сумі 186593,00 грн. за основним платежем та 39467,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Лайн Сервіс», ПП «Нафта-Лідер», ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ», ПП «Харківмонтаж 2005», ТОВ «Стіл Петролеум» транспортних послуг, від ТОВ «ТД «ББМ-Київ», ТОВ «Промислові мастила» товару (цегла, піддони та паливно-мастильні матеріали), від СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 посередницьких послуг (пошук покупців бетону, проведення з ними переговорів), позивач сформував витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.
За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції, чинній до 1 липня 2015 року).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).
Сервисы для юристов