Постанова ВАСУ від 15.03.2016 року у справі №2а-25/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2016 р. м. Київ К/800/35725/13

К/800/35906/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місті Мукачеву, треті особи: ОСОБА_5, служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, про скасування рішення,

провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_5 та Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області (далі - Виконавчий комітет) на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року ОСОБА_4 пред'явив в суді позов, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати нечинним та скасувати рішення Виконавчого комітету № 208 від 22 вересня 2010 року «Про зміну прізвища дитини», яким дозволено ОСОБА_5 змінити прізвище дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6» та внести зміни в актовий запис про його народження № 144 від 2 березня 2004 року, здійснений відділом РАЦС Мукачівського міського управління юстиції Закарпатської області;

- зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за № 144 від 2 березня 2004 року, що внесено на підставі рішення Виконавчого комітету № 208 від 22 вересня 2010 року.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано рішення Виконавчого комітету № 208 від 22 вересня 2010 року «Про зміну прізвища дитини». Визнано нечинним та скасовано рішення № 6 від 25 січня 2011 року «Про внесення змін у рішення Виконавчого комітету від 22 вересня 2010 року № 208 «Про зміну прізвища дитини». Зобов'язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_7 за № 144 від 2 березня 2004 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, що внесено на підставі рішення Виконавчого комітету № 208 від 22 вересня 2010 року.

В обґрунтування касаційних скарг сторони посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим Виконавчий комітет ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову, а ОСОБА_5 - про закриття провадження у справі.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися, суд, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, народився син ОСОБА_6, актовий запис № 144 від 2 березня 2004 року.

3 грудня 2008 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано. Після розірвання шлюбу малолітній син ОСОБА_8 залишився проживати разом з матір'ю ОСОБА_5

Рішенням Виконавчого комітету від 22 вересня 2010 року № 208 "Про зміну прізвища дитини" надано дозвіл ОСОБА_5 змінити прізвище дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6», та внести зміни в актовий запис про його народження № 144 від 2 березня 2004 року.

Приймаючи спірне рішення Виконавчий комітет взяв до уваги ті обставини, що батько дитини ОСОБА_4 спільно з сином не проживає з лютого 2005 року, врахував думку дитини змінити своє прізвище, виконання батьком своїх обов'язків, висновок Служби у справах дітей. При цьому, Виконавчий комітет керувався пунктом 4 статті 148 Сімейного кодексу України, пунктом 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, пунктом 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На підставі вказаного рішення 7 жовтня 2010 року РАЦС Мукачівського міського управління юстиції Закарпатської області внесено зміни в актовий запис № 114 від 2 березня 2004 року про народження ОСОБА_6 - прізвище «ОСОБА_6» змінено на «ОСОБА_6».

Наступним рішенням Виконавчого комітету від 25 січня 2011 року № 6 внесено зміни в рішення від 22 вересня 2010 року № 208, а саме: посилання на пункт 4 статті 148 Сімейного кодексу України змінено на пункт 5 статті 148 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Цивільного кодексу України встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.