ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2024 року
Київ
справа №640/35881/21
адміністративне провадження №К/990/12579/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники судового процесу:
представники позивача: Головня О.О., Свідло Є.В.,
представник відповідача: Павленко С.С.,
розглянувши в судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №640/35881/21 за позовом Представництва «ЛУНДБЕК ЕКСПОРТ А/С» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року (суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (головуючий суддя - Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.),
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року Представництво «ЛУНДБЕК ЕКСПОРТ А/С» (далі - Представництво) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2021 року №65057070805, №65052070805.
Підставою звернення до суду із цим позовом слугувала незгода Представництва із висновком контролюючого органу, що воно відповідає визначеним законом критеріям «постійного представництва», а тому не може користуватись податковими пільгами. Позивач наполягав, що постійне місце діяльності нерезидента на території України не вважається постійним представництвом, якщо його діяльність має підготовчий або допоміжний характер для нерезидента. Натомість, діяльність позивача мала саме допоміжний характер для діяльності материнської компанії LUNDBECK EXPORT A/S (Королівство Данія; далі - Компанія) та полягала у реєстрації лікарських засобів, проведенні маркетингових заходів, здійсненні фармаконагляду та дослідженні ринку. В свою чергу, Компанія здійснювала оптову торгівлю фармацевтичними товарами та товарами для медичного догляду, продаж та експорт фармацевтичних товарів. Позивач наполягав, що не отримував та не отримує доходи від здійснення діяльності на території України, а фінансування Компанією постійного місця діяльності не свідчить про набуття статусу «постійного представництва». Зазначав про неврахування податковим органом висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16 березня 2020 року (справа №826/7675/18), від 24 травня 2019 року (справа №826/3191/13-а), від 12 лютого 2019 року (справа №826/10603/15).
Позивач також вказував на те, що податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку всупереч мораторію, встановленого відповідно до приписів абзацу 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, адміністративний позов задовольнив. Здійснив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
На підставі наказу від 31 травня 2021 року №4493-п посадові особи ГУ ДПС провели документальну планову виїзну перевірку Представництва «ЛУНДБЕК ЕКСПОРТ А/С» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2020 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт перевірки від 26 липня 2021 року №58024/Ж5/26-15-07-08-05/26194639 (том 1 а.с.20-47).
Перевіркою встановлено порушення, зокрема:
- підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 5291240 грн, у тому числі, за 2017 рік - на 1447663 грн, за 2018 рік - на 1623316 грн, за 2019 рік - на 11955774 грн, за 2020 рік - на 1024487 грн;
- підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, а саме неподання звітів про контрольовані операції за 2018 та 2019 роки.
Підставою для таких висновків слугувало наступне. За наслідками аналізу тривалого часу роботи Компанії в особі Представництва в Україні та з урахуванням наявності у позивача постійного офісу, обладнання, автотранспорту, кваліфікованих кадрів податковий орган дійшов висновку, що Представництво відповідає критеріям «постійного представництва», а тому не може користуватись податковими пільгами, передбаченими Конвенцією між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифікованої Законом України №341/96-ВР від 12 липня 1996 року (далі - Конвенція). Так, діяльність Представництва не може розглядатись як підготовча у розумінні як вказаної Конвенції, так і Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку про доходи та капітал (далі - Модельна конвенція ОЕСР), оскільки Представництво вже 16 років здійснює діяльність на території України. Так само діяльність позивача не може розглядатись як допоміжна, тому як має істотний вплив на здійснення основних видів діяльності Компанії як технічного (реклама, промоція, реєстрація лікарських засобів, фармаконагляд), так і економічного (утримання співробітників представництва, автомобілів, офісу в Україні) характеру. Податковий орган звернув увагу на те, що фармаконагляд носить постійний характер, оскільки є обов`язковим і має здійснюватися протягом усього часу реалізації лікарських засобів, тому також не може розглядатись як підготовча чи допоміжна діяльність, а фактично є здійсненням частково діяльності Компанії. Окремо податковий орган також врахував, що частка витрат на фінансування Представництва є істотною для Компанії і становить 25,69% від отриманого доходу з України.
На підставі висновків вказаного акта перевірки 30 серпня 2021 року ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №65057070805, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 5717915 грн, в тому числі, основний платіж - 5291240 грн, штрафні (фінансові) санкції - 426675 грн (том 1 а.с.65-66);
- №65052070805, яким до позивача за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 528600 грн (том 1 а.с.68-69).
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції керувався нормами підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14, статтями 134, 141, 160 ПК України, частиною четвертою статті 5 Конвенції, пунктом 21 Коментарів до Багатосторонньої конвенції про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування, ратифікованої Законом України №2692-VIII від 28 лютого 2019 року (далі - Багатостороння конвенція), Модельною конвенцією ОЕСР, а також врахував висновки, викладені Верховним Судом України в постанові від 15 березня 2016 року (справа №826/14127/14), Верховним Судом в постановах від 24 травня 2019 року (справа №826/3191/13-а), від 17 жовтня 2019 року (справа №2а-16434/12/2670), від 16 березня 2020 року (справа №826/7675/18), від 29 вересня 2021 року (справа №640/10658/20).
Сервисы для юристов