ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2026 року
м. Київ
справа № 580/10039/25
адміністративне провадження № К/990/20544/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року (прийняту у складі головуючого судді Гаращенко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (прийняту у складі головуючої судді: Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В.) у справі №580/10039/25 за позовом керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Надія» про визнання протиправним і скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2025 року керівник Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Надія», в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1338 від 09 червня 2025 року «Про затвердження Приватному підприємству «Надія» містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва по узвозу Замковому, 5 у м. Черкаси».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки на теперішній час не затверджено історико-архітектурний опорний план міста Черкаси, надання містобудівних умов та обмежень без такого плану є протиправним. Це породжує загрозу самовільної, хаотичної та неконтрольованої забудови історичного центру й інших місць на території громади, а також призводить до непоправного руйнування пам`яток історії та культури.
Також прокурор вказує, що відповідач при прийнятті оспорюваного наказу безпідставно проігнорував фактичну належність земельних ділянок, на забудову яких видано містобудівні умови та обмеження, до земель історико-культурного призначення. Відповідно до додатка № 59 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, такі ділянки можуть використовуватися лише для: забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини (код 08.01); розміщення та обслуговування музейних закладів (код 08.02); іншого історико-культурного призначення (код 08.03); цілей підрозділів 08.01- 08.03, 08.05 та для збереження і використання земель природно-заповідного фонду (код 08.04); земельних ділянок запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (код 08.05).
З огляду на це, прокурор в позові наголошував, що наміри забудови не відповідали вимогам містобудівного законодавства.
Щодо наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді зазначив, що у цьому випадку інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог містобудівного законодавства та законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Подання прокурором цього позову обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у обов`язковому дотриманні режиму охорони об`єктів культурної спадщини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор не довів наявності передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) виключних підстав для представництва інтересів держави в суді.
Повертаючи позов прокурора суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації та Департаменту Державної інспекції архітектури та містобудування України, оскільки вказані органи не наділені повноваженнями для самостійного звернення до суду щодо захисту порушених інтересів держави, Виконавчий комітет Черкаської міської ради повідомив прокурора про відсутність підстав для звернення до суду в його інтересах, а тому прокурор мав право звернутись з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
3. У травні 2026 року Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 1311 Конституції України, частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 3, 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статей 7, 411 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 4, 31, 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Також прокурор зазначає про порушення судами норм процесуального права, зокрема: частини четвертої статті 53, пункту 7 частини четвертої статті 169 та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Прокурор вказує, що приймаючи оскаржувані рішення суди не врахували, що в матеріалах справи наявні докази бездіяльності уповноважених органів владних повноважень. Ці докази підтверджують те, що Державна інспекція архітектури та містобудування України, виконавчий комітет Черкаської міської ради та Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації були належним чином обізнані про факт протиправності дій Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради під час прийняття оскаржуваного наказу, однак заходів для судового захисту інтересів держави не вжили. За таких обставин, з огляду на пасивність компетентних органів, прокурор набув право на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначених суб`єктів владних повноважень.
Також прокурор наголошує, що предметом спору у цій справі є наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 09 червня 2025 року № 1338 «Про затвердження приватному підприємству «Надія» містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва по узвозу Замковому, 5 у місті Черкаси». Позовні вимоги мотивовані невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівного законодавства та неможливістю розміщення багатоквартирного житлового будинку на землях історико-культурного призначення.
Скаржник звертає увагу касаційного суду, що ситуація навколо забудови історичної частини міста Черкаси, зокрема узвозу Замкового, набула значного суспільного інтересу. Мешканці міста виступають проти зведення багатоповерхівки, що підтверджується численними публікаціями у засобах масової інформації, проведенням мітингів громадськості, діяльністю громадської організації «Комітет захисту Замкового узвозу» та реєстрацією відповідних петицій. Наведене свідчить про наявність високого суспільного інтересу до предмета цього спору.
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в касаційній скарзі пише про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого майна, мають особливу правову природу та крім матеріальної цінності наділені унікальною історико-культурною та ідеологічною цінністю для суспільства. Така цінність формується поколіннями, а її руйнування завдасть безповоротної шкоди не лише власнику майна, а й державі в цілому. Охорона таких об`єктів є пріоритетним завданням органів державної влади та місцевого самоврядування, що закріплено як у національному законодавстві, так і у ратифікованих міжнародних актах, зокрема у Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. Відповідно до статті 4 цієї Конвенції, зобов`язання забезпечувати охорону, збереження та передачу майбутнім поколінням культурної спадщини покладається безпосередньо на державу.
Крім того прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у подібній справі № 580/539/24. У зазначеній справі, яка стосувалася аналогічного позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі тих самих органів (Державної інспекції архітектури та містобудування України, виконавчого комітету Черкаської міської ради та Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації) щодо скасування містобудівних умов та обмежень на сусідніх земельних ділянках по узвозу Замковому, 7, 9/1, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність у прокурора повноважень і підстав для звернення до суду. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не врахували дану правову позицію, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень та обмежило право прокурора на судовий захист інтересів держави.
Сервисы для юристов