ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2026 року
м. Київ
справа № 620/4551/20
адміністративне провадження № К/990/14720/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Уханенка С.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 620/4551/20
за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року (головуючий суддя - Ткаченко О.Є., судді: Скалозуб Ю.О., Непочатих В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 41 від 15 червня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, прокуратури Херсонської області ОСОБА_1
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Херсонської області від 10 вересня 2020 року №466к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, прокуратури Херсонської області та органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва та публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Херсонську область, прокуратури Херсонської області, або на рівнозначній посаді у Херсонській обласній прокуратурі з 11 вересня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 11 вересня 2020 року до моменту фактичного поновлення на роботі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та Верховного Суду від 28 липня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
07 жовтня 2024 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами мотивована тим, що 02 жовтня 2024 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення №9-р(І)/2024 у справі №3-5/2023 (5/23, 79/23), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Водночас вказані положення застосовувались судом при вирішенні справи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі № 620/4551/20; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року залишено в силі.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Позивач, не погодившись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти постанову про задоволення його заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 620/4551/20.
За доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, що призвело до безпідставної відмови в задоволенні його заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Так, заявник посилається на те, що при вирішенні його заяви суди попередніх інстанцій не врахували, що йому відмовлено у задоволенні позовних вимог у справі № 620/4551/20 внаслідок застосування норми абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), згідно з яким перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора. Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 02 жовтня 2024 року № 9-р(І)/2024 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу шостого пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
З огляду на це ОСОБА_1 уважає, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 620/4551/20 про відмову у задоволенні його позову у розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі Рішення Конституційного Суду України від 02 жовтня 2024 року № 9-р(І)/2024 у справі № 3-5/2023 (5/3, 79/23).
Позивач зазначає, що судові рішення, якими відмовлено у позові, тобто ті, які постановлені не на користь фізичних чи юридичних осіб, однак на користь суб`єктів владних повноважень, перегляду не підлягають. Втім, означений підхід у визначенні права на перегляд судових рішень за виключними обставинами обмежує в такому праві усіх позивачів, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, ставить їх порівняно з відповідачем у нерівне становище, а відтак порушує конституційний принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом.
Сервисы для юристов