ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" листопада 2014 р. м. Київ К/800/23090/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Зайцева М.П.,
Юрченко В.П.,
секретар: Бовкун В.В.,
за участю представника Генеральної прокуратури України - Бараненка І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області (далі - Адміністрація), Головного управління Держкомзему у Київській області (далі - Держкомзем) до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Сільрада), третя особа: ОСОБА_3,
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року Прокурор в інтересах держави в особі Адміністрації та Держкомзему звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Сільради № 65/42 від 30.08.2008 року (далі - Рішення № 65/42) щодо надання ОСОБА_3 дозволу на складання проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки, площею 0,25 га, на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Зазначив, що Сільрада приймаючи оскаржуване рішення порушила вимоги чинного законодавства України.
23 травня 2012 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що оскаржуване рішення Сільрадою прийняте у межах наданих повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України.
Заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою з вимогою скасування постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 2.11.2006 року Києво-Святошинська державна адміністрація Київської області прийняла розпорядження № 854 (далі - Розпорядження № 854) щодо затвердження проекту землеустрою про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 9,7999 га (ліси І групи, вкриті лісом), Державного підприємства «Боярська лісова дослідна станція» (відокремлений підрозділ Національного аграрного університету) (далі - Підприємство) та передачі її до земель запасу (землі комунальної власності) в межах с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, у зв'язку з добровільною відмовою Підприємства.
26 липня 2008 року Сільрада прийняла рішення № 61/1 щодо порядку використання земельної ділянки, площею 9,7999 га, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до якого вирішено зазначену земельну ділянку використовувати під житлову забудову.
30 серпня 2008 року Сільрада прийняла Рішення № 65/43 щодо надання ОСОБА_3 дозволу на складання проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки, площею 0,25 га, на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи, спірна земельна ділянка є складовою частиною земельної ділянки, площею 9,7999 га, в межах с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, яка передана в комунальну власність територіальної громади на підставі Розпорядження № 854.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Крім того, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року зобов'язано Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгосп та Держкомзем, до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, а також відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.
Згідно з ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель, організація державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Сервисы для юристов