ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" серпня 2015 р. м. Київ К/800/60101/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С.,суддівГончар Л. Я., Маслія В. І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання безпідставною та протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про визнання безпідставною та протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заперечень не надходило.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що позивач звернувся до ІДАБК з заявою про прийняття до експлуатації об'єктів за адресою: АДРЕСА_1, - а саме: житлової будівлі літ. "Л" та літньої кухні літ. "М".
В декларації про готовність об'єкта до експлуатації (п. 7) як документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, позивач зазначив рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 16 травня 1983 року.
З вказаного рішення вбачається, що судом розділено домоволодіння в АДРЕСА_1 та виділено 3/10 частини домоволодіння, які складається з житлового будинку під літерою "Б", вбиральні під літерою "В", сараю під літерою "Ж", хвіртки № 6, земельну ділянку площею 210 кв. м, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які передали в спадок позивачу спадкове майно, що складається з частини домоволодіння з відповідної частиною надвірних господарчих споруджень, які знаходяться в АДРЕСА_1.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26457410 від 18 червня 2010 року позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстраційний номер 3-762 від 28 квітня 2005 року на праві приватної спільної часткової власності належить домоволодіння (частка 3/20), розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 28511254 від 27 грудня 2010 року позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину (реєстраційний номер 2-2578 від 07 грудня 2010 року) на праві приватної спільної часткової власності належить домоволодіння (частка 3/20), розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами розгляду вказаної заяви про прийняття в експлуатацію об'єкта "будівництво житлового будинку (літ. "Л") та будівництво господарської будівлі (літня кухня (літ. "М"), за адресою: АДРЕСА_1», побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт, а також доданих до неї документів ІДАБК листом від 31 грудня 2013 року №01/11-12994 повідомила позивача, що під час перевірки декларації про готовність об'єкта до експлуатації виявлено її оформлення з порушенням вимог, установлених Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 19 березня 2013 року за № 95.
В листі від 31 грудня 2013 року за № 01/11-12994 ІДАБК просила позивача зазначити в п. 7 декларації про готовність об'єкта до експлуатації документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, згідно із ст. 126 Земельного кодексу України (завірений органом, який видав, чи нотаріально), та роз'яснила, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності, договором оренди землі або договором суперфіцій.
Відмова ІДАБК в прийнятті в експлуатацію житлового будинку (літ."Л") та господарської будівлі (літня кухня (літ."М") за адресою: АДРЕСА_1, - стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем під час подання декларації зазначено дані, які не узгоджуються з документами, що подаються разом з нею, а саме: як документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, позивачем вказано рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 16 травня 1983 року, яке встановлює певний порядок користування земельною ділянкою в тому числі за ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в той час як, відповідно до документації, поданої позивачем до ІДАБК, таким документом є свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого у позивача виникло право власності на домоволодіння та перейшло від спадкодавців право користування земельною ділянкою під ним.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів.
Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року за № 95 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж (далі Наказ), пунктом 3.2 якого передбачено, що замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно); засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт; технічного паспорта.
Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).
Інспекція розглядає документи, зазначені у пункті 3.2 цього розділу, та приймає рішення про реєстрацію декларації або її повернення у строк, передбачений пунктом 3.1 цього розділу (п. 3.3 Наказу).
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Згідно із ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).
Чинний ЗК України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116). Однак громадяни і юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Сервисы для юристов