Постанова ВАСУ від 13.07.2015 року у справі №800/217/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року м. Київ справа № 800/217/15

Час 11 год. 44 хв.

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Мороза В.Ф. Цуркана М.І. Конюшка К.В.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представників:позивач - ОСОБА_7 відповідач - Предоляк Н.Ю.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомОСОБА_7доВищої кваліфікаційної комісії суддів Українипровизнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2015 року суддя Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_7 звернулась до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення від 21 травня 2015 року № 1188/дп-15 про притягнення судді Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВККС України не в повній мірі з'ясовано всі обставини справи, у зв'язку з чим позивач вважає безпідставним висновок про вчинення нею дисциплінарного проступку, пов'язаного з невжиттям всіх передбачених законом заходів щодо своєчасного розгляду цивільної справи. При цьому, позиція позивача обґрунтована тим, що ВККС України не прийнято до уваги, те що тривалий перебіг розгляду справи судом першої інстанції був зумовлений об'єктивними причинами, зокрема, зупиненням провадження у справі, складністю справи, перебуванням у відпустці, неявкою представників позивача в судове засідання 18.03.2014р. Також позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не конкретизовано та не визначено, чи мав суддя об'єктивну можливість забезпечити своєчасний розгляд справи за наведених обставин; належним чином не досліджено питання впливу на строки розгляду справи навантаження судді, не враховано ступінь вини судді та обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, статистику розглянутих судових справ.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях. Так, відповідач зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України виходила з того, що суддя ОСОБА_7 отримавши справу № 296/72/12-ц після автоматичного розподілу призначила перше судове засідання у період часу, який складає майже два місяці (з часу перебування справи у провадженні).

В зв'язку з неявкою в судове засідання позивачів та відповідача суддя відклала розгляд справи у період часу який складає майже два місяці (з 18.03.2014р. на 12.05.2014р.).

За результатами розгляду клопотання відповідача в судовому засіданні 12.05.2014р. суддя ОСОБА_7 постановила ухвалу, якою зупинила провадження у справі до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі.

Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 24.06.2014р. скасував ухвалу від 12.05.2014р. через порушення судом норм процесуального права і вказав на відсутність передбачених пунктом 4 частини першої статті 201 Цивільного процесуального Кодексу України підстав для зупинення провадження у справі. При цьому судом було зазначено, що судові рішення за результатами розгляду клопотань переглядались апеляційним судом. Так, ухвалою від 14.06.2013р. апеляційний суд скасував ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 25.03.2013р. у якій за таких же обставин вказав на відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Пояснення судді ОСОБА_7, що її рішення зупинити провадження обґрунтоване правовою позицією апеляційного суду Житомирської області, висловленою в ухвалі від 26.11.2009р. не мають ваги, оскільки через усунення обставин, що викликали зупинення провадження з 08.10.2009р., його було відновлено ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19.12.2011р. А посилання судді ОСОБА_7 на помилковість рішення суду, яке набрало законної сили, суперечить професійним правилам поведінки судді, встановленим статтею 12 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013р., згідно з яким суддям забороняється піддавати сумніву судове рішення, яке набрало законної сили.

Установлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, які свідчать про неодноразове призначення суддею ОСОБА_7 судового розгляду справи у період часу, що перевищує визначений законом строк розгляду справи, безпідставне зупинення провадження у цивільній справі давали ВККС України підстави для висновку про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого саме пунктом 2 частини першої статті 83 Закону.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін по справі та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

У травні 2014 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшла скарга ОСОБА_9 щодо притягнення судді Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності за порушення строків розгляду справи. Скарга обґрунтована тим, що суддя ОСОБА_7 ухвалою від 12.05.2014 року необґрунтовано зупинила провадження у цивільній справі за № 296/72/12-ц.

Про необґрунтованість дій судді свідчить той факт, що подібні ухвали суду у справі неодноразово скасовувались рішеннями апеляційного суду. На думку ОСОБА_9 зазначені незаконні дії судді призвели до подальшого затягування розгляду цивільної справи у суді, провадження у якій порушено ще у серпні 2009 року.

За результатами перевірки даних про навність підстав для відкриття дисциплінарної справи членом комісії ОСОБА_10 складено висновок з викладенням виявлених фактів і обставин, та рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24.02.2015р. № 226/дп-15 стосовно судді Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_9 відкрито дисциплінарну справу.

За результатами засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України рішенням від 21.05.2015р. № 1188/дп-15 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 та застосовано до судді дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Підставою для прийняття цього рішення слугували висновки, зроблені за результатами зібраних матеріалів, які свідчили про невжиття суддею ОСОБА_7 заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення стосовно судді ОСОБА_7, комісія врахувала ступінь її вини у затягуванні розгляду справи, зокрема, що справа із загального строку її розгляду, який тривав майже п'ять років, перебувала у її провадженні дев'ять місяців.

Вважаючи незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 травня 2015 року № 1188/дп-15, ОСОБА_7 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності. При цьому, суд виходить з наступного.