ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2026 року
м. Київ
справа № 560/6294/25
адміністративне провадження № К/990/6086/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 560/6294/25
за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2026 (головуючий суддя Граб Л. С., судді Матохнюк Д. Б., Сторчак В. Ю.),
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Нетішинської міської ради (далі - відділ містобудування та архітектури, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії відділу містобудування та архітектури щодо відмови у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, оформленої повідомленням від 23.10.2024 № К/02-01-86/2024 (реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01-5128-7837-9348-9133);
- зобов`язати відділ містобудування та архітектури розглянути звернення щодо видачі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки площею 0,1041 га., кадастровий номер 6810500000:02:005:0710, яка розташована по АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 доводив, що відповідач протиправно відмовив йому у наданні будівельного паспорта через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проєктів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам та правилам, а саме: земельна ділянка, що планується під забудову потрапляє в зону ПС-4 - зони озеленення спеціального призначення, де не передбачено будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, господарських будівель та споруд.
Позивач наголошував, що цільовим призначенням належної йому на праві приватної власності земельної ділянки є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а тому відповідач порушує права позивача як власника земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 15.09.2025 позов задовольнив.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання, в тому числі, органів місцевого самоврядування в таке користування, забороняється.
Суд зазначив, що норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також передбачають обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.
Крім того суд першої інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/23893/19, відповідно до якого «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» та «функціональне призначення території» не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин.
Так, стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
При цьому суд встановив, що земельна ділянка, власником якої є позивач, має цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Суд зазначив, що положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну силу, ніж рішення Нетішинської міської ради від 22.09.2023 № 39/1924 про затвердження Плану зонування території міста Нетішина Хмельницької області.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції зробив висновок, що відмова у видачі позивачеві будівельного паспорта перешкоджає реалізації його права власності на використання належної йому земельної ділянки за її цільовим призначенням. Отже, така відмова є протиправною.
Сервисы для юристов