Постанова ВАСУ від 13.05.2026 року у справі №360/397/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року

м. Київ

справа № 360/397/25

адміністративне провадження № К/990/52525/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Аудиторської компанії товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Аудит ЛТД.» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів Епель О. В., Файдюка В. В.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

Аудиторська компанія товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Аудит ЛТД.» (далі - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі- 1 відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі- 2 відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року адміністративний позов Аудиторської компанії товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Аудит ЛТД." до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві 04 червня 2025 року (вхідний штамп суду) подало до суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху з підстав порушення вимог, установлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На адресу суду надійшло клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження строку для усунення недоліків, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

16 липня 2025 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку та квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 295 КАС України.

08 серпня 2025 року ГУ ДПС на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року подало клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року відмолено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року, ГУ ДПС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що апелянтом не надано суду апеляційної інстанції належних доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, починаючи з моменту отримання копії оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Також суд апеляційної інстанції вказував, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції